Семенцов Анатолій Петрович
Анато́лій Петро́вич Семенцо́в — український майстер — різьбяр, працює в напрямках різьба по дереву, паркові скульптури, кераміка в Україні, член Спілки майстрів народної творчості України.
| Анатолій Петрович Семенцов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
1949 Червона Поляна, Коропський район, Чернігівська область, Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | різьба, скульптура, художній розпис, писанка, поезія | |||
| Діяльність | писанкар | |||
| Напрямок | різьбяр | |||
| Премії | Майстер народної творчості | |||
|
| ||||
Життєпис подій і творчості
Народився Анатолій Петрович в 1949 році на Коропщині на хуторі Червона Поляна, Коропського району, Чернігівської області . З 8 років самостійно почав робити дерев'яні іграшки. Захопленню деревом сприяло ще й те, що його батько був чудовим теслею.
Анатолій Петрович Семенцов — знаний майстер — різьбяр. Його роботи є і в столиці, і по всій Україні і за кордоном. Особливо багато у Сосницькому літературно-меморіальному музеї Олександра Довженка, бо тут, у Сосниці, Анатолій Петрович живе і працює.
Професійно навчався різьбленню у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна на Івано-Франківщині, який закінчив у 1978 році. Два роки працював майстром у цеху художнього розпису в с. Іванниця Ічнянського району.
З 1980 року — художник-оформлювач Сосницького міжгосподарського лісгоспу. Працював методистом з народознавства в Коропі у центрі дитячої творчості, у Києві — оформлювачем Конституційного Суду. Він — лауреат Всесоюзного фестивалю по художньому різьбленню ще колишнього СРСР, Народний майстер, член Національної спілки народних майстрів України.
Разом з дружиною Ольгою Михайлівною виховали двох дітей. Дочка Оксана — також Народний майстер України, та син Тимур — фотограф.
Пише вірші, в яких і чудова природа, і містика, і жінка, змальована з такою витонченістю, яку можуть відчути душа і серце художника.
 |
Осіння панна Золотава панна по саду ходила І тримала літо на долоні, На туманах срібних ворожила, Розкидала яблука червоні. Розкидала яблука червоні, Загравала з вітром біля тину І сміялось літо на долоні В цю останню ще погожу днину. І не знаю, як усе це сталось, Закружило літо і понесло, А за ним вдогін чогось погналось Стареньке з соломи перевесло. |
 |
А ще Анатолій Петрович відродив чернігівську писанку. Сім років він збирав обереги, знаки й орнаменти. І тепер, дивлячись на них, малюють свої «крашанки» відомі чернігівські писанкарі.
Посилання
Примітки
- Мусієнко, Р. Очі з вирію / Ростислав Мусієнко // Десн. правда. — 2011. — 29 жовт. — С.4 (укр.)
- Мірошниченко, М. «Прийшли ми в світ для добра…» / М. Мірошниченко // Вісті Сосниччини. — 2011. — 14 трав. — С.5(укр.)
- Пархоменко, Л. «І ховаючись в тінь, б'є нещиро поклони ще живий комсомольський монах…» / Л. Пархоменко // Десн. правда. — 2010. — 23 берез. — С.1(укр.)
- Шевченко, В. Народний майстер / В. Шевченко // Вісті Сосниччини. — 2007. — 13 жовт. — С.4(укр.)
- Штанкіна, І. Для кого цвіте папороть / І. Штанкіна // Десн. правда. — 1999. — 27 лип. (укр.)
- Пархоменко, Л. Обереги зачарованого майстра / Л. Пархоменко // Гарт. — 1992. — 2 трав.(укр.)
- Гайда, О. Довженкіада Семенцова / О. Гайда // Рад. патріот. — 1985. — 20 черв. — С.4(укр.)
- Наумчик, В. Художня виставка / В. Наумчик // Рад. патріот. — 1981. — 24 берез. — С.4(укр.)