Ічнянський район

Ічня́нський райо́н (до 1934 року І́ченський район) — колишній район, розташований у південно-східній частині Чернігівської області з центром у місті Ічня. Площа — 1,6 тис. км². Населення — 30,2 тис. жителів.

Ічнянський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7421700000
Утворений: 1923 р.
Населення: ▼ 30 196 (на 1.01.2019)
Площа: 1576 км²
Густота: 21.5 осіб/км²
Тел. код: +380-4633
Поштові індекси: 16700—16763
Населені пункти та ради
Районний центр: Ічня
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 27
Міста: 1
Смт: 2
Села: 67
Селища: 7
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Герасименко Григорій Васильович
Голова РДА: Рябчун Валентина Миколаївна[1]
Вебсторінка: Ічнянська РДА
Ічнянська районна рада
Адреса: 16703, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, м. Ічня, пл. Т. Г. Шевченка, 1
Мапа

Ічнянський район у Вікісховищі

Внаслідок адміністративної реформи у 2020 увійшов до складу Прилуцького району.

Географія
Борзнянський район Бахмацький район
Ніжинський район Талалаївський район
Прилуцький район Срібнянський район


Район лежить у межах Придніпровської низовини. Корисні копалини: торф, глина, пісок. Річки — Удай, Остер. Ґрунти чорноземні та підзолисті. Розташований у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, береза, осика, сосна) займають 21,4 тис.га.

Районний центр

Районний центр — м. Ічня. Перші відомості належать до XIV ст. як про невелику фортецю на р. Іченька. Адміністративний центр Ічнянського полку (1648-49 рр.), сотенне містечко (з 1649 р.). Волосний центр (1861 р.). З 1957 року віднесено до категорії міст. Станом на 1 січня 2008 року населення 15.5 тис. чол.

Історія

Відомо, що територія сучасної Ічнянщини з ХІ ст. перебувала в межах Переяславського князівства, що обіймало величезні простори між Дніпром і Волгою. Значно пізніше землі Ічнянщини увійшли до складу Південної Чернігівщини. Район часто зазнавав вторгнень з боку татар та польської шляхти.

Проживали в ньому сміливі козаки, які не раз відзначились в битві з ворогами. Серед їх ватажків найяскравішою постаттю був ічнянський сотник Григорій Стороженко.

За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам'яному віці, понад п'ятнадцять тисяч років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів V — І тисячоліть до н. е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м. Ічні.

Під час визвольної війни 1648–1654 років у складі військ Б.Хмельницького був сформований козацький полк, який, потім у складі двох сотень влився у Прилуцький.

В останній чверті XVIII ст. Починається економічне піднесення Ічні. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 р. діяло 23 винокурні. На р. Іченці було 6 водяних млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. Налічувалось 78 дворів ремісників, переважно шевці, гончарі, кравці, ткачі, бондарі, ковалі та інші. Щороку відбувалось по три ярмарки, по три базари щотижня.

Містечко наше було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалось близько 30 тисяч чвертей хліба (1 чверть — 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби.

Економічному розвитку міста сприяло прокладання вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ ст. в містечку налічувалось 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків.

Напередодні першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалось 1150 учнів. Вищих, середніх навчальних закладів, клубів і бібліотек не було.

Ічня здавна славилась як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. Розписні кахлі і посуд вивозили ічнянці на ярмарки в багато губерній. З покоління в покоління передавались вміння і досвід.

Були в нас і досвідчені майстри різьби по дереву брати Григорій та Микола Майстренки їх справу продовжував різьбяр із с. Сваричівки, член Спілки художників України А. Г. Штепа.

Страшним вихором пронеслись над Ічнею перша світова та громадянська війни. Пропустили через свої жорна, поламали тисячі людських душ, матеріальні цінності, зруйнували віру, знищили храми духовності. Голодомор. Репресії. Знову війна. Минуть роки і століття, але вдячна пам'ять земляків ніколи не забуде подвигів, які здійснили в роки Німецько-радянської війни 17 тисяч ічнянців. Дванадцять Героїв Радянського Союзу дала Ічнянщина світові, Зірку Героя одним із перших українців у перший же місяць війни отримав Кузьма Олександрович Семенченко з Мартинівки.

На світанку 22 червня 1941 року командир 19-ї танкової дивізії генерал К. О. Семенченко підняв по тривозі своїх підопічних. Так одним з перших він зустрів війну.

Зірку Героя одержав ічнянець Олексій Гнатович Негода, дивізія якого першою штурмувала рейхстаг. За форсування Одера звання Героя одержав Микола Семенович Шульженко. Мужністю і сумлінністю відзначився в боях за Дніпро Герой Радянського Союзу Павло Маркович Максіміхін. Ми гордимося братами-соколами, льотчиками Гарамами, які збили 40 ворожих літаків. Один з них, Михайло Гарам, нагороджений Зіркою Героя.

Високу нагороду отримали уродженці Ічнянщини Микола Петрович Бойко з Івангорода, Степан Павлович Васечко з Купини, Вольф Беркович Хацкевич і Степан Корнійович Андрусенко з Парафіївки, Василь Григорович Петренко з Шилович.

Загинули при звільненні рідної землі: Нонна Погуляйло, Анатолій Шевель, Володимир Чепіга, Ігор Камінський, Микола Гринтаєнко та інші, котрі мріяли про щасливе життя. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко.

Підпільну роботу на Ічнянщині очолював секретар підпільного райкому партії Іван Юхимович Попко. Велику допомогу партизанам з'єднання Федорова надавали місцеві жителі.

Після визволення району все населення від малого до старого піднялось на відбудову господарства. В 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчокомбінат, маслозавод. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60 роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивались промисловість, сільське господарство, культура, освіта.

У 1959 р. до Ічнянського району приєднана частина ліквідованого Іваницького району.[2]

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Ічнянського району: Петрівську — до складу Борзнянського району, Обичівську та Ряшківську — до складу Прилуцького району.[3]

Економіка

Промисловість

Переважають підприємства харчової промисловості (найбільші з них: Парафіївський цукровий завод, Ічнянський завод сухого молока та масла, Пелюхівський крохмальний завод, Ічнянський спиртовий завод), молоко-консервний завод. Спеціалізація с/г-землеробство зерново-буряківничого і тваринництво м'ясо-молочного напрямків.

У галузі промислового виробництва діє чотири переробні промислові підприємства, основними з яких є ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат». Невеликі обсяги в структурі виробництва промислової продукції району забезпечують два підприємства державної форми власності: Ічнянський спиртовий завод, та Ічнянське хлібоприймальне підприємство. П'яте велике підприємство району ПАТ «Парафіївський цукровий завод» не працює з початку 2010 року.

Обсяг реалізованої промислової продукції у 2011 році досяг рівня 326 млн грн. Слід зазначити, що промислова продукція реалізується не тільки на ринках України, а й експортується до багатьох країн світу. У 2011 році загальні обсяги експорту досягли 60% від загального обсягу виробленої промислової продукції і склали майже 193 млн грн. або 24 млн дол. США.

Сільське господарство

Валове виробництво сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах у 2011 році склало 145 млн грн. При цьому продукції рослинництва вироблено на 101 млн грн. тваринництва на 44 млн грн. Тож у структурі виробництва продукція рослинництва становить 70% і 30% тваринництво.

Рослинництво

Станом на 2012 рік в районі діють шістнадцять великотоварних підприємств що займаються рослинництвом. Посівні площі з року в рік зростають і у 2011 році склали 73 тис. га. В цьому році розорені перелоги у селах Грабів, Буди, Андріївка.

У 2011 році зібраний рекордний урожай зернових за всю історію ічнянського землеробства — 216 000 тонн зерна. Урожайність у середньому склала 45,2 ц/га. А урожайність зернової кукурудзи — 62,7 ц/га, що також є найвищої за всі роки вирощування цієї культури у регіоні.

Тваринництво

Протягом останніх років поголів'я ВРХ в сільськогосподарських підприємствах коливається в межах 14-15 тис. голів. У 2011 році — 14 666 голів. Продуктивність корів, кількість яких у 2011 році становила 6136, в 2010 році становила 4473 кг молока на голову. У 2011 році — 4679 кг. М'яса у 2011 році вироблено 2201 тонна. Слід відмітити, що через відсутність у районі м'ясопереробних підприємств ця галузь розвивається без корпоративних програм, стихійно і виробництво залежить від коливань цінової кон'юнктури на ринку м'яса.

Інвестиції

В основний капітал у 2011 році інвестовано 55 млн грн. А загальний обсяг інвестицій сягає 60 млн грн. і значна їх частина належить сільськогосподарським підприємствам. Серед інвестицій в основний капітал найяскравіші — будівництво першої черги елеватора, а також реформування на заводі «Таропакувальних виробів», що має запрацювати у 2012 році.

Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 18 138 3165 1970 5088 4649 3153 113
Жінки 22 806 3124 1931 4875 5785 6465 626

Населені пункти зняті з обліку

Освіта

У районі, станом на 2012 рік функціонує 29 загальноосвітніх закладів у яких навчається 2935 учнів. Район має другий показник в області за охопленням дітей дошкільними закладами. Нині їх кількість — 20. У яких виховується 755 дошкільнят, що становить 63% від загальної кількості дітей дошкільного віку.

Культура

У районі функціонують 73 заклади культури, естетичне виховання підростаючого покоління забезпечують Ічнянська школа мистецтв з філіями та класами у ряді сіл району, Діють дві музичні школи: у Парафіївці та Ічні. Діють Ічнянський краєзнавчий музей та Іржавецький музей-садиба Л. М. Ревуцького. У 2011 році район відвідало 45 000 туристів. Природно-реакраційний потенціал представлений: Національним історико-культурним заповідником «Качанівка», дендрологічним парком «Тростянець», Ічнянським національним природним парком.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ічнянського району були створені 44 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 64,72% (проголосували 17 277 із 26 694 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 40,58% (7 011 виборців); Юлія Тимошенко — 26,18% (4 523 виборців), Олег Ляшко — 20,34% (3 515 виборців), Анатолій Гриценко — 5,19% (896 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,80%. [5]

Пам'ятки

Найбільш відомі села Тростянець з ландшафтним дендропарком «Тростянець» та Качанівка з держзаповідником «Качанівка». В свій час Качанівку відвідували Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, М. І. Глінка, І. Ю. Репін, М. М. Ге, брати В. і К. Маковські, В. Штернберг, Марко Вовчок, П. Куліш, Г. Барвінок, Л. Жемчужников, М. Врубель, С. Гулак-Артемовський, Л. Толстой, В. Забіла, О. Волосков, В. Орловський, Г. Честахівський, М. Костомаров, Д. Яворницький та багато інших людей.

Видатні люди

Скульптор І. П. Мартос, художник М. М. Ге, письменники Степан Васильченко, Анатолій Дрофань, поети Василь Чумак, Григорій Коваль, Іван Цинковський, Станіслав Шевченко, композитор Левко Ревуцький, академік-художник Петро Баранець, академік НАН України В. М. Геєць, громадський діяч і письменник В. Ф. Шевченко, поет-шістдесятник, колишній політв'язень М. Клочко.

Див. також

Джерела
  • Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга восьма (упорядники Т.Чумак, В.Шевченко): — К.: Гнозіс, 2018. — 240 с. ISBN 978-966-2760-81-1.
  • Микола Терещенко, Віталій Шевченко. Ічнянщина: першоджерела. Історія краю в документах. – К.: Гнозіс, 2018 – 952 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга сьома» (Упорядники І.Неживий, М.Терещенко, В.Шевченко) — К.: Гнозіс, 2017 – 272 с., іл.
  • Богдана Шевченко. «Качанівка, душі спочинок». Видання п'яте, доповнене — К., «Гнозіс», 2017 – 128 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга шоста» (Упорядники В.Лебедяка, І.Неживий) — К.: Гнозіс, 2016 – 152 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга п'ята» (Упорядники І.Неживий, М.Терещенко) — К.: Гнозіс, 2016 – 232 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга четверта» (Упорядники І.Неживий, Н.Черненко, Т.Чумак) — Чернігів, видавець Лозовий В. М., 2016 – 232 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга третя» (Упорядники Н.Черненко, Т.Чумак, В.Шевченко) — К.: Гнозіс, 2015 – 248 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга друга» (Упорядник Т.Чумак) — Чернігів, видавець Лозовий В. М., 2014 – 232 с., іл.
  • Віталій Шевченко. «Хрестоматія Ічнянщини. 10 тисяч статей, довідок, документів, ілюстрацій»: — К.: «Гнозіс», 2014 – 928 с., іл.
  • «Оживає минувшина. Творчість ічнянців» (Упорядник В.Шевченко) — Чернігів, видавець Лозовий В. М., 2013 – 216 с., іл.
  • Віктор Моренець, Віталій Шевченко. «Ічнянці в Армії УНР» — Чернігів, видавець Лозовий В. М., 2013 – 296 с., іл.
  • Богдана Шевченко. «Тростянець» — К., «Гнозіс», 2012, 2017 — 96 с., іл.
  • Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. «Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури: Довідник-хрестоматія»;— К.: «Гнозіс», 2012 — 284 с., іл.
  • Богдана Шевченко. «Качанівка, душі спочинок». — К., «Гнозіс», 2011–120 с., іл.
  • «Літературно-мистецька Ічнянщина» (Упорядники С.Маринчик, Т.Чумак, В.Шевченко) — К.: «Гнозіс», 2011 — 48 с., іл.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. Крізь віки. Ічня». — К.: «Гнозіс», 2010.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. Качанівка. Тростянець». — К.: «Гнозіс», 2010.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра». Частина перша. — К.: «Гнозіс», 2010.
  • Богдана Шевченко. «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра». Частина друга. — К.; «Гнозіс», 2010.
  • Балабай В. І. На землі Ічнянській — Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2004–288 с.

Примітки
  1. Розпорядження Президента України від 1 червня 2020 року № 387/2020-рп «Про призначення В.Рябчун головою Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області»
  2. s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію деяких районів Чернігівської області»
  3. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР"
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Чернігівська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.
  5. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 19 березня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.