Семен Іванович Можайський

Був сином князя можайського князя Івана Андрійовича, котрий довго ворогував з великим князем московським Василем Темним й 1454 року наважився втекти до Литви. Матір — донька князя воротинського Федора Львовича. Подібно до батька, Семен Можайський служив литовському монарху. Проявив себе під час Прикордонної війни (1487—1494): коли князь Іван Михайлович Воротинський втік з Литви до Москви, князь Семен і смоленський воєвода Юрій Глібович погналися за ним і забрали захоплені ним міста Серпейськ і Мещовськ. У відповідь великий князь Московський Іван III Васильович послав сильне військо під Можайськ; тоді Семен і воєвода Юрій Глібович пішли до Смоленська.

1499 року Семен отримав від великого князя Литовського Олександра імунітетну грамоту на свої володіння в Литві — міста Чернігів, Стародуб, Гомель, Любеч, Карачов і Хотимль .

Навесні 1500 року він вслід за князем Семеном Івановичем Більським перейшов у підданство Великого князівства Московського разом зі своєю вотчиною. Через це спалахнула війна з Литвою, хоча оголосив її не литовський князь, а сам Іван III, який порушив угоду, за якою обіцялося князів з волостями в підданство не брати. Семен брав значну участь в цій війні. Особливо відзначився він разом з князем Василем Івановичем Шем'ячичем в битві під Мстиславлем 1501 року, коли загинуло близько 7 тисяч литовців. 1502 року Семен разом з Шем'ячем сильно спустошили литовські володіння, в цьому поході взяв участь і Василь Семенович Одоєвський. У московсько-литовському договорі 1503 року Семен був визнаний «слугою» великого князя Московського.

Після переходу в московське підданство Семен отримав від Івана III міста Мглин, Почеп, Дроків і Попову Гору. Він був великим удільним князем, з яким доводилося рахуватися і великому князю.

Останній раз в документах Семен згаданий в червні 1511 року незабаром після московсько-литовського перемир'я 1508 року. Тоді князь Семен Іванович захопив ряд Річицьких сіл і присунув московський кордон «по сам Дніпро».

Дружина: Софія [1]. діти:

• Василь Тулуп (? — бл. 1518), останній князь стародубський;
• Марія.

• Стародубские князья / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : в 86 т. (82 т. І 4 доп.). - СПб., 1890-1907.
• Сербов Н. Стародубские (удельные князья) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т. / Автор-упорядник В. В. Богуславський. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001.. - Т. 2 . - 816 с. - 5000 екз. - ISBN 5-224-02249-5 .
• Войтович Л. В. Рюріковічі. Мономаховічі. Московська гілка / / Князівські дінастії Східної Європи (кінець IX - початок XVI ст.): Склад, суспільна и політична роль. Історико-генеалогічне дослідження (укр.). - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000.. - 649 с. - ISBN 966-02-1683-1 .
• Зимин А. А . Формування боярської аристократії в Росії в другій половині XV - першій третині XVI ст. - М.: Наука, 1988. - 350 с. - 16 000 прим. - ISBN 5-02-009407-2 .
• Темушев В. Н. Гомельська земля в кінці XV - першій половині XVI ст. Територіальні трансформації в прикордонному регіоні. - М. 2009.

• Симеон Иванович Можайский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)