Мглин

Мгли́н (рос. Мглин; пол. Mglin) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Мглинського району Брянської області. Розташоване на території українського краю Стародубщина.

місто Мглин
Герб міста
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Мглинський район
Код ЗКАТУ: 15236501
Код ЗКТМО: 15636101001
Основні дані
Час заснування 1389
Статус міста 1781
Населення 8 222 особи (2008)
Поштовий індекс 243220
Телефонний код +7 48339
Географічні координати: 53°03′40″ пн. ш. 32°50′54″ сх. д.
Часовий пояс +3, влітку +4
Водойма річка Судинка
Найближча залізнична станція Унеча
Відстань
До залізничної станції: 25 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
102

Мапа

Мглин

Мглин

 Мглин у Вікісховищі

Географія

Місто розташоване на річці Судинка, лівій притоці Іпуті.

Історія

Археологія

На землях сучасного Мглина в ХІІ столітті імовірно було місто Зартий (Заритий)[1] Чернігівського князівства. Під час кампанії хана Батия в Україні його повністю спалили.

Заснування міста

Мглин містечко вперше згадується в літописах під 1389 роком. Назва містечка, за народною етимологією, походила від навколишніх темних та млистих лісів, за іншою версією — від значної кількості млинів, які знаходилися навколо міста, і які постачали населенню високоякісне місцеве борошно[2].

В XV ст. Мглин належав Великому князівству Литовському. 1501 року його захопили московити, а на початку XVII століття — відвоювали війська Речі Посполитої. Місто входило до складу Смоленського воєводства.

Український період

Протягом 1649–1782 Мглин у складі Гетьманщини. Він був сотенним містом Стародубського полку. 1663 року Мглин витримав облогу польських військ. 1760 російська імператриця Єлизавета Петрівна подарувала місто у приватну власність гетьману України Кирилу Розумовському.

1781, після анексії Гетьманщини, місто стало повітовим центром Новгород-Сіверського намісництва, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

1861 року в місті працювали вже 3 цегельні, 2 салотопних та шкіряний заводи. На початку 20 століття їх змінили 2 маслоробних заводи. Занепад економіки міста почався після будівництва залізниці через сусідній Почеп, а Мглин з населенням в 11 тис. осіб залишився осторонь. Почався відтік населення.

У місті народився батько Лесі Українки — Петро Косач.

У 1917–1918 Мглин входив до складу Української народної Республіки і Української Держави. Місто було повітовим центром Чернігівської губернії УНР. Північніше Мглина від річки Десна починався кордон з Білоруською народною республікою.[3]

Анексія міста Росією

1919 року російські більшовики анексували Мглин, відмовившись передавати його навіть до складу маріонеткової УРСР. Вони самовільно прилаштували його до Гомельської губернії РРФСР. 1926, після повернення Гомеля до складу Білорусі, місто залишили у складі Росії, у Брянській губернії[4].

Після Другої Світової війни були збудовані крохмале-паточний, маслоробний, цегляний заводи, швейна фабрика, промисловий комбінат.

Економіка

В місті працюють маслосироробний, крохмальний та асфальтовий заводи, лісгосп.

Населення

Населення міста становить 8 222 особи

  • 2008 — 8222 осіб
  • 2002 — 8261 осіб
  • 1989 — 7700 осіб
  • 1970 — 6100 осіб
  • 1959 — 5700 осіб
  • 1939 — 7300 осіб
  • 1861 — 8000 осіб
  • 1781 — 2000 осіб

Культура
  • Собор Успіння Богоматері (1830) — збудований в стилі класицизму на честь перемоги над Наполеоном.
  • Кафедральний собор

Уродженці

Примітки
  1. За іншою версією воно знаходилось поблизу села Миколаївка Буринського району Сумської області України
  2. О происхождении слова Мглин.(рос.)
  3. Протокол № 2 засідання представників урядів Української Народної Республіки та Білоруської Народної Республіки щодо встановлення державних кордонів
  4. Ювілей непоміченої крадіжки. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 8 лютого 2020.

Література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.