Карачев

Кара́чев (Корачів, Карачів[1], рос. Карачев) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Карачевського району Брянської області. Знаходиться на території історичної області Сіверщина.

місто Карачев
Карачев
Герб міста
Розташування міста Карачев
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Карачевський район
Код ЗКАТУ: 15224501
Код ЗКТМО: 15624101001
Основні дані
Час заснування 1146
Статус міста 1779
Населення 19 742 особи (2008)
Площа 15 км²
Поштовий індекс 242500
Телефонний код +7 48335
Географічні координати: 53°07′00″ пн. ш. 34°59′00″ сх. д.
Часовий пояс +3, влітку +4
Водойма річка Снєжеть
Найближча залізнична станція Карачев
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
44

Вебсторінка karadmin.ru

 Карачев у Вікісховищі

Населення міста становить 19 742 особи (2008; 20 175 в 2002, 22,4 тис. 1989, 16,0 тис. в 1970, 11,2 тис. в 1959, 17,9 в 1939).

Географія

Місто розташоване на річці Снєжеть, притоці Десни, басейн Дніпра.

Походження назви

В літописних джерелах ХІІ-XVII ст.ст. місто згадується як «Корачев» або «Корачів»[2][3]. Назва Корачів використовується і в українській історично-науковій літературі, у тому числі і в шкільній[4]. Дослідники вважають, що своє ім'я місто отримало від сіверського слова «корач» («хлібна скоринка»), або є спорідненим із українським словом «корчі», тобто пов'язане із корчуванням дерев у місцевих лісах[5].

Цікаві факти

Відомий дослідник російських билин Всеволод Міллер[6] у своїх працях поставив під сумнів той факт, що головний герой билинного циклу Ілля Муромець був дійсно вихідцем з села Карачарова поблизу від Мурома. Адже, по-перше, це село відоме лише з XVII століття, а по-друге, в усіх стародавніх джерелах (листі українського магната Філона Кміти-Чорнобильського з 1574 року, свідченні Еріха Лясоти з 1594, «Повісті про Іллю» тощо), цей герой носить ім'я Іллі Муравленина, Моровлина, або Муровця з міста Морова. Таким чином Всеволод Міллер зробив висновок, що насправді богатир Ілля походив зі стародавнього міста Моровська, який знаходиться зараз у Чернігівській області. Те, що першим великим подвигом Іллі, згідно з билинним циклом, було звільнення від ворогів міста Чернігова, теж натякує на те, що можливо Ілля був звитяжним лицарем на службі у чернігівських князів, а згодом перейшов на службу до великого князя київського, від якого часто відправлявся у Чернігівські землі, адже добре знав цей самий край. Село ж Карачарове у сучасному варіанті билин, це стародавнє сіверське місто Корачів, яке в ті часи знаходилося в складі Чернігівського князівства. Можливо, що саме під Корачів було направлено загін Іллі Моровчанина для приборкання місцевого сіверського князя, який не хотів коритися центральній київській владі. Цей епізод увійшов до билинного циклу як бій Іллі Муромця з Солов'єм на річці Смородинці. Про те, що Соловей міг бути язичницьким корачівським князем, нагадує той факт, що і під сучасним Корачевом є річка Смородинка та село Дев'ять Дубів, у якому місцеві жителі й дотепер показують пень, що залишився від тих дев'ятьох дубів, на яких сидів Соловей під час бою. Навіть саме ім'я міста Корачева місцеві мешканці пов'язують з цим легендарним боєм — за їхнім твердженням від Солов'їного свисту кінь Іллі став «окорачуватися», тобто сідати на задні ноги. За літописними джерелами місто Корачів відоме нам із 1146-го року, тобто старовинне походження його є беззаперечним. Згадується Корачів і в інших билинах. Так в одному з варіантів билини «Ілля та Ідолище Погане» згадується «калика перехожа» на ім'я Микита, родом із Корачева. «Селом Корачевим» це місто називається і в билині про братів Ливиків[7].

Історія

Карачев — одне з найстаріших міст Російської Федерації. Перші згадки про нього знаходять в Іпатіївському літописі під 1146 роком. Тоді він був містом Новгород-Сіверського князівства. Етнічно це земля слов'янського племені сіверян.

Деякий час місто було центром Карачевського князівства.

З 1246 року, після завоювання татаро-монголами — центр удільного князівства у складі держави Золотої Орди.

З 1356 року в складі Литовсько-Руської держави, на початку XVI століття — Московської держави.

В 1708 році віднесений до складу Київської губернії, в 1719 році — Сєвської провінції (з 1727 — у складі Бєлгородської губернії), з 1778 року — повітове місто Орловської губернії. В 1920 році віднесений до складу Брянської губернії, з 1929 року в складі Західної області, з 1937 року — в Орловській, з 1944 року — в Брянській області.

Економіка

В місті працюють заводи машинобудівний, металообробний, з виробництва електрозапчастин, швейна та меблева фабрики.

Видатні місця
  • Михайлівська церква (друга половина XVIII століття) в стилі пізнього бароко

Відомі люди

Примітки
  1. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  2. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 338.
  3. Літопис Самовидця. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 94.
  4. Україна. Історичний атлас. 7 клас. — Київ: «Мапа», 2000. — С. 17. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 17 червня 2014.
  5. Передельский Л. Д. Карачев. Историко-экономический очерк. Тула. 1969.(рос.)
  6. Миллер В. Ф. Очерки русской народной словесности. 3 т. М., 1924. С. 86-90.(рос.)
  7. Елена Ашихмина. Девять Дубов — былинное село. Орловский Вестник, 14.07.2008.[недоступне посилання з липня 2019](рос.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.