Почеп (місто)

По́чеп (рос. Почеп) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Почепського району Брянської області. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.

місто Почеп
Почеп
Герб міста
Розташування міста Почеп
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Почепський район
Код ЗКАТУ: 15244501
Код ЗКТМО: 15644101001
Основні дані
Час заснування 1447
Статус міста 1919
Населення 17 105 осіб (2008)
Площа 20 км²
Поштові індекси 243400
Телефонний код +7 48345
Географічні координати: 52°56′00″ пн. ш. 33°27′00″ сх. д.
Часовий пояс +3, влітку +4
Водойма річка Судость
Найближча залізнична станція Почеп
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
69

 Почеп у Вікісховищі

Населення міста становило 17 105 осіб у 2008; 17 064 в 2002, 16,9 тис. 1989, 16,0 тис. в 1970, 14,5 тис. в 1959, 15,6 в 1939.

Географія

Місто розташоване на річці Судость, правій притоці Десни, басейн Дніпра.

Походження назви

Про походження назви міста Почепа серед дослідників нема сталої думки. Пов'язують ім'я міста з «почепівщиною» — митом, яке збиралося на відбудову краю за часів ВКЛ[1]. Відомо, що Почеп виник, як литовська фортеця, разом з низкою інших фортець Північної Сіверщини, для захисту краю від московських нападів. Вважається, що Почеп став останнім за часом побудови цих фортець (Стародуба, Мглина, Трубчевська, Сівська, Радогоща і Попової Гори). Почеп нібито «зчіпляв» (або за місцевою говіркою «почіпляв») усю цю мережу фортець в єдине ціле[2]. За народною етимологією назва Почепа пов'язана з татарськими набігами — татари «чіпляли» місцевих мешканців на гаки[2].

Історія
Собор гетьмана Розумовського.

Місто відоме з кінця XV століття. Перша згадка в Литовській метриці під 1447. Протягом XVI–XVII століть місто було оборонною фортецею. Влітку 1535 польсько-литовське військо під командуванням гетьманів Радзивілла і Тарновського захопило залишки міста, спаленого самими московитськими військами.[3] З 1618 року — в складі Великого Князівства Литовського, з 1654-го — Гетьманщини як частина Стародубського полку. В 1750 році Єлизавета Петрівна подарувала Почеп гетьману Кирилові Розумовському. 1771 року він збудував тут палац, собор та парк.

Економіка

У місті працюють заводи консервний, хлібний, маслоробний, з виробництва пеньки, крохмально-патоковий, деревообробне підприємство та птахокомбінат.

Об'єкт по знищенню хімічної зброї

Об'єкт (до 1 березня 2006 - арсенал) розташований в південно-західній частині Почепського району на видаленні 30 км від м. Почеп. 1 березня 2006 арсенал перейменований в 1204-й об'єкт по зберіганню і знищенню хімічної зброї. Технічна територія об'єкта, на якій зберігаються боєприпаси з отруйними речовинами, займає площу 331,1 га. На об'єкті зберігаються хімічні авіаційні бомби калібру 150, 250, 500 і 2000 кг, споряджені фосфорорганічними отруйними речовинами: зарін, зоман, отруйні речовини типу VX. Загальна кількість отруйних речовин - 7 498, 155 тонн, це майже 19% від загальної кількості отруйних речовин, що зберігаються на території Російської Федерації.[4]

Створенням об'єкта та розробкою технології знищення хімічних боєприпасів керував українець, доктор хімічних наук, професор З. П. Пак.[5]

Видатні місця

Відомі люди

Примітки
  1. Почеп. Путеводитель.(рос.)
  2. Официальный сайт города Почепа Брянской области. Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.(рос.)
  3. ТОМ ШЕСТОЙ ГЛАВА ПЕРВАЯ ПРАВЛЕНИЕ ВЕЛИКОЙ КНЯГИНИ ЕЛЕНЫ. www.magister.msk.ru. Процитовано 29 серпня 2020.
  4. http://www.химразоружение.рф/objekty/obekt-pochep/ Открытый электронный журнал «Химическое разоружение в Российской Федерации». Объект Почеп
  5. https://zahid.espreso.tv/mi-znaemo-vashe-pokhodzhennya-yak-ukrainets-zinoviy-pak-znishchuvav-rosiysku-khimichnu-zbroyu Ми знаємо ваше походження. Як українець Зіновій Пак знищував російську хімічну зброю

Література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.