Семкович Володимир Юрійович
Семко́вич Володи́мир Ю́рійович («Ревай», «Влодко»; 12 вересня 1922, смт. Перегінське Калуського повіту Станіславського воєводства (тепер — Рожнятівського району Івано-Франківської області) — 21 лютого 1947, с. Камінь Перегінського району Станіславської області (тепер — Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.)) — лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
Семкович Володимир Юрійович | |
---|---|
Поручник | |
Загальна інформація | |
Народження |
12 вересня 1922 смт. Перегінськ, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
Смерть |
21 лютого 1947 (24 роки) Камінь, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
Псевдо | «Ревай», «Влодко» |
Військова служба | |
Роки служби | 1944—1947 |
Приналежність |
Українська держава (1941) ОУН |
Вид ЗС | УПА |
Командування | |
командир сотні «Рисі» | |
Нагороди та відзнаки | |
|
Життєпис
В лавах УПА перебував з березня 1944 р. під псевдо «Ревай». Закінчив старшинську школу «Олені-1» (07.1944). Командир роя (07.1944-09.1944), командир чоти сотні УПА «Журавлі» Групи «Магура» (09.1944-05.1945, обслуговувала лінії зв'язку Калуського окружного проводу ОУН), командир чоти (пвд. 423, 05.1945-05.1946) сотні УПА «Журавлі» (вд. 86) ТВ 23 «Магура», командир сотні УПА «Рисі» (вд. 84, змінив псевдо на «Влодко») ТВ 23 «Магура» ВО 4 «Говерля» (05.1946-02.1947). Загинув у криївці в бою з оперативно військовою групою Калуського РВ МДБ та підрозділу 215 полку внутрішніх військ МДБ 21.02.1947 (за іншими даними — 18.01.1947[1]). Булавний (?), старший булавний (1.02.1946), хорунжий (22.01.1946), поручник (22.01.1947) УПА.
Нагороди
- Згідно з Наказом військового штабу воєнної округи 6 «Говерля» ч. 6 від 15.12.1946 р. хорунжий УПА, командир сотні УПА «Рисі» Володимир Семкович — «Ревай» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
Джерела та література
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 89, 92зв., 200, 208.
- Архів ЦДВР. — Ф. 9. — Т. 29. — Од. зб. 52. — Арк. 1.
Примітки
- Степан Лесів, Петро Ганцюк. Курінь УПА «Промінь»: історія формування та бойовий шлях відділів. — Історичний клуб «Магура», 2016. — с. 66