Сем Вонамейкер

У 1943 році він приєднався до Комуністичної партії США (CPUSA) і був її активним діячем. У 1952 році, перебуваючи у Великій Британії та беручи участь у зйомках фільму «Mr. Denning Drives North» він дізнався, що його внесли в Голлівудський чорний список. Він публічно засудив ініціатора Джозефа Маккарті та заявив, що він залишається у Великій Британії[4].

У новій країні наступні два десятиліття він працював актором, режисером та продюсером. Хоча згодом багато разів працював у Штатах, він не схотів повернутися на батьківщину. Помер у Лондоні 18 грудня 1993 року від раку простати.

Під час перебування на островах він став великим любителем мистецтва Шекспіра, яким він залишився на все життя. Він виступав, серед інших в Меморіальному театрі Шекспіра в Стратфорді та в Новому театрі Шекспіра в Ліверпулі. У 1950-х і 1970-х роках він був продюсером і режисером театральних п'єс, поставлених у лондонських театрах, включаючи постановки в Королівському театрі Ковент-Гарден. Він також був одним із режисерів святкування дня народження Шекспіра в 1974 році. На початку 1980-х він також зарекомендував себе як оперний режисер, а його найвищим досягненням у цій галузі стала постановка «Аїди» Верді з Лучано Паваротті в Опері Сан-Франциско.

Він був засновником «Shakespeare Globe Trust» (1970), зусилля якого призвели до реконструкції театру «Глобус» у Лондоні. Він не побачив завершення свого проєкту — театр Глобус був урочисто відкритий у присутності королеви Єлизавети II у червні 1997 року, через три роки після смерті актора. Вшанування його діяльності з реконструкції цього театру — це пам'ятна дошка, розміщена на одній із стін реконструйованого театру та «Плейхаус Сем Вонамейкер» — одна із сцен комплексу, названа його ім'ям [5]. За свій внесок у реконструкцію цього театру в 1993 році він був нагороджений орденом Британської імперії. Він також був нагороджений медаллю Бенджаміна Франкліна, висунутий Королівським товариством мистецтв[6].