Квентін Тарантіно

Народився поза шлюбом у шістнадцятирічної медсестри Конні Макг'ю (англ. Connie McHugh) від актора та музиканта Тоні Тарантіно. Конні народилася в Ноксвіллі і має ірландські коріння та коріння індіанського племені черокі. Тоні — американець італійського походження, народився в Квінзі[2][3][4][5]. Мати Квентіна була обдарованою ученицею, закінчила школу в 15 років та вийшла заміж за Тоні лише для того, щоб стати незалежною жінкою. Але шлюб не вдався, вони розлучилися. Про те, що вона вагітна, Конні дізналася вже після розлучення, але ніколи не намагалася зв'язатися з колишнім чоловіком, і сам Квентін надалі не робив спроб знайти свого біологічного батька[6]. Конні спочатку хотіла дати дитині ім'я Квінт в честь Квінта Аспера, героя ковбойського серіалу «Димок зі ствола» у виконанні Берта Рейнольдса, але пізніше вирішила назвати його Квентін на честь героїні Квентіни роману «Галас і шаленство» Вільяма Фолкнера[7].

Коли Квентіну виповнилося два роки, вони з матір'ю переїхали на південь Лос-Анджелеса, в Торранс, а пізніше в сусідній Харбор-Сіті. У Лос-Анджелесі і пройшло його дитинство, він пішов у молодшу середню школу Fleming в Ломіті і брав уроки драми[6]. Мати вдруге вийшла заміж за місцевого музиканта Курта Заступіла. Курт усиновив Квентіна, коли тому було два з половиною роки, і дав йому своє прізвище. Власне, лише закінчивши школу та вирішивши стати актором, Квентін повернувся до більш придатної для сцени прізвища свого біологічного батька — Тарантіно. У міру того як Конні робила вдалу кар'єру в галузі фармакології, сімейство побудувало власний будинок. Конні працювала весь день, а Курт ночами, тому Квентін проводив багато часу з батьком і його друзями. Єдина дитина серед дорослих, Квентін багато годин проводив перед телевізором, без кінця переглядаючи різні серіали та телевізійні шоу. Сім'я постійно ходила в кіно, це було їхнім улюбленим відпочинком. Коли йому було близько п'яти років, він подивився такі фільми, як «Пізнання плоті» та «Звільнення», перегляд яких навіть у наш час не рекомендується особам молодше 16 років[7]. А його улюбленим фільмом в дитинстві був «Еббот та Костелло зустрічають Франкенштейна»[8].

Коли Квентіну було вісім років, Курт і Конні розлучилися. Інтерес до кіно у хлопчика лише зростав, і він розігрував масу сценаріїв зі своїми іграшковими персонажами. Хоча Квентін і був талановитою дитиною, у нього почалися проблеми зі школою. Він навчався в середній школі Нарбонна в Харбор-Сіті. Тарантіно не подобалося те, що він навчався у приватній, платній християнській школі, тому він почав прогулювати уроки. У 15 років, з вимушеної згоди матері, він кинув школу з умовою, що знайде роботу. Мати хотіла, щоб він зрозумів, що життя без освіти не суцільне свято. Тарантіно знайшов перше робоче місце як білетер в одному з кінозалів в Торренсі, де крутили порно; мати знала, що він працює в кінотеатрі, але навіть не здогадувалася, що там показують порнографію[7]. Пізніше Квентін сказав:

Більшість підлітків думають: "Класно, я в порнокінотеатрі!" — Але мені не подобалися порнофільми. Мені подобалося справжнє кіно, а не це — противне та дешеве[7].

Вечорами він почав відвідувати курси акторської майстерності Джеймса Беста. Твердження, що Квентін знімався у фільмах «Світанок мерців» та «Король Лір», не є правдою. Квентін багато років тому помилково писав ці твердження в своєму резюме, щоб тим самим компенсувати брак досвіду[7][8]. Але попри цей крок, ролі не посипалися на нього з рогу достатку. У січні 1981 року в центрі Джеймса Беста він вперше зустрівся зі сценаристом Крейгом Хейменном, який став другом та соратником Квентіна в ті далекі дні. В 1984 році Хейменн познайомив Тарантіно з Кетрін Джеймс, яка в подальшому стала менеджером Тарантіно під час зйомок «Кримінального чтива». У 22 роки Тарантіно влаштувався на роботу в «Відео-архів», магазин відеопрокату на Манхеттен-Біч, який з того часу перетворився на «Рів'єру-Таксідо» з магазином, що ще більш розрісся, переїхавши на пару миль в сторону. Його власник, як і в ті старі часи, — доброзичливий Ланс Лоусон[7]. У відеопрокаті Тарантіно познайомився з Роджером Евері. Вони проводили весь день разом, обговорюючи фільми та рекомендуючи їх клієнтам[9]. Сам Квентін називає роботу в «Відео-архіві» найкращою роботою з усіх, що він отримував, поки не став режисером[7]. Він звертав увагу на те, які фільми подобаються людям, і використовував цей досвід у своїй подальшій кар'єрі. У якийсь момент він захотів стати романістом. Навіть намагався написати дві глави про той час, коли він працював у відеопрокаті. Тепер можна помітити, що белетристичні методи оповіді властиві його фільмам[7][8].

Продюсер Лоуренс Бендер, з яким Тарантіно познайомився на одній голлівудській вечірці, переконав його зайнятися написанням сценаріїв. Перший сценарій Тарантіно, написаний в 1985 році, був названий «Капітан Пічфуз та анчоусовий бандит», але не був реалізований[7][8]. Після цього Тарантіно провів декілька важких років, пропонуючи студіям свої перші творіння (він мав намір поставити їх самостійно) та отримуючи незмінні відмови[10]. Незабаром він разом зі своїм другом Роджером Евері приступив до зйомок аматорського фільму «День народження мого найкращого друга». Останні тридцять хвилин фільму були знищені пожежею, яка спалахнула в лабораторії під час монтажу, і він так і залишився незавершеним, але його сценарій послужив основою для сценарію до фільму Справжнє кохання[7]. Після цього він також з'явився на телебаченні в першому та третьому сезонах шоу «Золоті дівчатка», де зіграв роль двійника Елвіса Преслі[11].

Сценарій першого повноцінного фільму Тарантіно — «Скажених псів» — був написаний за три тижні. Квентін був готовий зняти цей фільм на мінімальні кошти, навіть 16-міліметровою камерою на чорно-білу плівку, але після того як сценарієм зацікавився відомий актор Харві Кейтель, бюджет фільму значно виріс, оскільки проєкт отримав фінансову підтримку від Live Entertainment[12].

На багатьох показах «Скажених псів» окремі глядачі покидали зал прямо посеред сеансу через сцени з відрізанням вуха полоненому поліцейському, але в цілому фільм зібрав непогану касу і був високо оцінений критикою. Він був показаний на кінофестивалі Санденс і став важливою віхою в історії незалежного американського кіно, хоча по-справжньому його помітили та оцінили вже після успіху «Кримінального чтива»[7]. Одним з виконавчих продюсерів цього фільму був Монте Хеллман — режисер улюбленого вестерну Квентіна Тарантіно «Втеча в нікуди»[8].

Незабаром вийшло два фільми, знятих за сценаріями Тарантіно: «Справжня любов» Тоні Скотта та «Природжені вбивці» Олівера Стоуна. Стоун піддав оригінальний сценарій Тарантіно істотній переробці, і Квентін зажадав прибрати його ім'я з титрів, але, врешті-решт, погодився на формулювання: «За сюжетом Квентіна Тарантіно»[14]. До речі, ці два сценарії Тарантіно продав ще до «Скажених псів» (для зйомок яких він і використовував вторговані гроші), оскільки не зміг знайти інвесторів для того, щоб зняти ці фільми самостійно[12].

Спільна з Лоуренсом Бендером компанія Квентіна «A Band Apart»[7] (назвав він її на честь фільму «Сторонні» (фр. Bande à part) (1964) режисера Жана-Люка Годара, на чиї фільми в картинах Тарантіно безліч посилань[8]) почала займатися випуском музики, концентруючись головним чином на музиці з кінофільмів, але головне призначення компанії — виробництво фільмів. Тарантіно став знаменитий у 1994 році після виходу «Кримінального чтива», у виробництві якого брала участь і «A Band Apart». Фільм завоював декілька престижних нагород та безліч шанувальників. Вже в «Кримінальному чтиві» склався стиль Тарантіно, ознаками якого є показ сцен не в хронологічному порядку, розбиття фільму на «глави», фірмові «тарантіновські» діалоги (герої можуть дуже довго розмовляти на абсолютно абстрактні теми — кшталт справжнього змісту пісні Мадонни «Like a Virgin» або номенклатури французьких гамбургерів), посилання на попкультуру та запозичення зі старих, часто маловідомих та другосортних фільмів, на яких Тарантіно виріс[15][16].

Фільм став поворотною точкою в кар'єрі багатьох акторів. Ума Турман, яку Тарантіно порівнював з Марлен Дітріх та називав «своїм Клінтом Іствудом»[17], і Семюел Лірой Джексон увійшли в число провідних акторів Голлівуду, а Джон Траволта — повернувся туди після невдалих для себе 80-х років. Всі троє були номіновані на «Оскар». Брюс Вілліс вже був суперзіркою, проте всі його останні фільми були невдалими. Погоджуючись на роль другого плану у фільмі з невеликим бюджетом, він пішов на зменшення свого звичайного гонорару та ризикував своїм зірковим статусом, проте ця стратегія повністю виправдалася: Вілліс не лише отримав мільйони доларів як відсотки зі зборів, але і перестав сприйматися лише як герой бойовиків[18]. Крім того, у фільмі зіграли Гарві Кейтель, Тім Рот та Стів Бушемі з «Скажених псів».

Після «Кримінального чтива» Квентін працює на телебаченні, де виконує роль Дезмонда в «Американській дівчині», а також знімається в епізодах 20-го і 21-го сезонів шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». Спочатку планувалося, що Тарантіно зніме один з епізодів «Секретних матеріалів», названий «Never Again», але цього не дозволила «Американська гільдія режисерів». Також була роль Джонні Дестіні у фільмі «Дестіні включає радіо».

Тарантіно в Парижі на врученні кінопремії «Сезар» 25 лютого 2011 року

Тарантіно отримав 37 нагород і брав участь ще в 47 номінаціях. В 2007 році журнал «Total Film» поставив його ім'я на 12 місце в списку найкращих режисерів всіх часів[32]. А 2008 року Internet Movie Database склав рейтинг сучасних режисерів, які зняли не менше 4-х повнометражних фільмів, виходячи із середнього рейтингу фільму, де Тарантіно посів першу сходинку з рейтингом 8.12[33].

Шість його фільмів входять до списку «100 найкращих фільмів усіх часів та народів» за версією журналу «FHM»: «Кримінальне чтиво» (№ 1), «Скажені пси» (№ 11), «Убити Білла. Фільм 1» (№ 25), «Убити Білла. Фільм 2» (№ 26), «Від заходу до світанку» (№ 73), «Справжнє кохання» (№ 75)[8].

Зайняв 81-ий рядок 2004 року в списку ста найвпливовіших фігур, що складається журналом «Premiere»[8], і 8-е місце 2005 року в рейтингу «Найвеличніші режисери всіх часів», складеному британським журналом «Empire»[34]. Станом на кінець 2007 року замикав список «100 геніїв сучасності»[35].