Сем Вотерстон

Вотерстон народився в Кембриджі, штат Массачусетс і був третім з чотирьох братів і сестер. Його мати, Еліс Такер (уроджена Аткінсон), була нащадком колоністів з корабля «Мейфлавер» і була художником-пейзажистом, а його батько Джордж Чічел Вотерстон приїхав у США з шотландського міста Лейта і працював викладачем іноземної мови, займаючись також семантикою.[4][5] Вотерстон вчився в Brooks School, школі-інтернаті в Північному Андовері, штат Массачусетс, де викладав його батько, і Groton School в Массачусетському Гротоне. У 1958 році вступив до Єльського університету і закінчив його зі ступенем бакалавра мистецтв в 1962 році. Пізніше протягом декількох місяців навчався в Clinton Playhouse. Вотерстон також відвідував Паризький університет і Американський семінар акторів.

Вотерстон починав свою акторську діяльність як театральний актор. Наприклад, він грав Бенедикта у виставі Джозефа Паппа «Багато галасу з нічого» і головну роль в «Гамлеті». Також він брав участь у виставах «Long Wharf Theatre» і «Yale Repertory Theatre» в Нью-Гейвені.[6][7]

Вотерстон дебютував у кіно в 1965 році зі стрічкою «The Plastic Dome of Norma Jean», але першу значну роль отримав у фільмі «Фіцуіллі» (1967). Знявся в ролі Тома в телефільмі 1973 року «Скляний звіринець» за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса з Кетрін Гепберн у головній ролі. У ролі Джима там знімався Майкл Моріарті, якого пізніше Вотерстон замінив у ролі виконавчого помічника окружного прокурора в «Законі і порядку». Серед інших його ролей — стрічки «Дикуни» (1972), «Великий Гетсбі» (1974, дві номінації на «Золотий глобус»), «Подорож в страх» (1975), «Козеріг один» (1978), «Ворота раю», «Гра в класики» (обидва — 1980) і «Поля смерті» (1984, номінації на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA). У 1985 році знявся з Робертом Престоном в телефільмі «Finnegan Begin Again» (1985), виконав головну роль в «Лінкольні» в 1988 році (в обох проектах головну жіночу роль виконувала Мері Тайлер Мур) і зіграв у фільмі "Побиття у Вест-Пойнті: Трибунал Джонсона Віттейкера "(1994) з Семюелем Л. Джексоном. Знімався у фільмах Вуді Аллена «Інтер'єри» (1978), «Ханна і її сестри» (1986, камео), «Вересень» (1987) і «Злочини і провини» (1989). Вотерстон вісім разів номінувався на «Еммі» (одна перемога), сім разів на «Золотий глобус» (одна перемога), одинадцять разів на премію Гільдії кіноакторів США (одна перемога) і по два рази на BAFTA і «Супутник».

Крім «Закону і порядку» серед його робіт на телебаченні можна виділити роль окружного прокурора Форреста Бедфорда в серіалі «Я полечу», за яку він отримав премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль в телевізійному серіалі - драма в 1993 році. У нього також була головна роль в епізоді серіалу «Дивовижні історії» під назвою Люстерко, дзеркальце (1986). У 1994 році зіграв президента США Вільяма Фостера в телефільмі «Внутрішній ворог», ремейку політичної драми 1964 року «Сім днів у травні».

Вотерстон також входив до складу консультативного комітету з відзначення 200-річного ювілею Авраама Лінкольна. Вотерстон грав Лінкольна на сцені й екрані (документальний фільм «Громадянська війна», «Лінкольн», вистава «Ейб Лінкольн в Іллінойсі» на Бродвеї (номінація на «Тоні»), його голосом говорить Лінкольн на виставці в Національному центрі Конституції у Філадельфії, а також читав промову Лінкольна Cooper Union speech 5 травня 2004 року.

У скетчі передачі «Суботнього вечора у прямому ефірі» Вотерстон зіграв самого себе, виступивши в ролі прес-секретаря компанії Old Glory Insurance, що пропонує захист літнім людям від атаки роботів.[8]

Вотерстон озвучив доктора Каплана, психіатра Браяна Гріфіна, в епізодах Brian in Love і Road to Rhode Island мультсеріалу «Гріфіни». Вотерстон також був оповідачем у документальному фільмі NBC «Великі перегони», що розповідає про знамениту перемогу в чоловічій естафеті 4х10 км на Зимових олімпійських іграх 1994 команди Італії, обігнавши в останній момент команду Норвегії. У документальній стрічці «Lewis & Clark: The Journey of the Corps of Discovery» Вотерстон говорив від імені Томаса Джефферсона, також він грав його роль в документальному фільмі «Томас Джефферсон». Він також з'явився в першому епізоді серіалу «Майстри наукової фантастики: Ідеальна втеча», зігравши людину, в якої підозрюють синдром Корсакова.

Вотерстон 10 листопада 2006 року разом з Кетрін Ербе із «Закон і порядок: Злочинні наміри» і Крістофером Мелоні із «Закон і порядок: Спеціальний корпус» з'явився в 5100-му випуску гри «Jeopardy!». Вотерстон зайняв друге місце після Мелоні, вигравши 25000 доларів, які передав благодійним організаціям Refugees International і Oceana.

Вотерстон регулярно з'являвся в рекламі TD Ameritrade, де він замінив колишнього актора «Закону і порядку» Стівена Хілла. Також брав участь в озвучуванні реклами журналу The Nation.

Про Вотерстона згадала програма «Звіт Кольбера», заявивши, що «Сем Вотерстон говорить речі, яким ви ніколи не повинні вірити, в тоні що заслуговує довіри». Сам актор заявив, що, очевидно, дуже переконливо говорить неправильні цитати з фільмів.

Вотерстон в 2008 році грав Полонія в постановці «Гамлета». Його гра отримала відмінні рецензії в кількох газетах, в тому числі і в The New York Times.[9][10]

12 лютого 2009 року Вотерсон приєднався до урочистостей з нагоди двохсотріччя Авраама Лінкольна в церкві Riverside в Нью-Йорку, організованими Aaron Copland School, Riverside Inspirational Choir і NYC Labor Choir. У музичній виставі Моріса Пересса за твором Ерла Робінсона The Lonesome Train: A Music Legend for Actors, Folk Singers, Choirs, and Orchestra Вотерстон зіграв Лінкольна.[11]

7 січня 2010 року на 7040-Голлівудському бульварі Вотерстон був удостоєний зірки на голлівудській «Алеї слави».

У «Законі і порядку» Вотерстон знімався в 16 сезонах. Довше за нього в серіалі знімалася тільки Епата Меркерсон.

30 жовтня 2010 Вотерстон записав поему Стівена Кольбера Are you sure на мітингу Rally to Restore Sanity and/or Fear у Вашингтоні.

C 2012 по 2014 рік Вотерстон знімався разом з Джеффом Деніелсом і Емілі Мортімер в телесеріалі Аарона Соркіна «Новини», що розповідає про життя служби новин на кабельному каналі.[12]

Вотерстон був одружений зі своєю першою дружиною Барбарі Рутледж-Джонс Вотерстон з 1964 по 1975 рік. Їхній син Джеймс став актором (виконавець ролі Джерарда Піттса в «Спілці мертвих поетів»). Вдруге Сем Вотерстон одружився з колишньою моделлю Лінн Луїзою Вудрафф в 1976 році.[13] У них троє дітей: дочки Кетрін і Елізабет, які також є актрисами, і син Грем.[14]

Сем активно займається гуманітарною діяльністю. Також Вотерстон бере участь у роботі таких організацій, як Oceana, будучи там членом ради директорів, Refugees International, Meals on Wheels, United Way of America та Американської гільдії акторів-єпископатів. Вотерстон є прихильником Єпископальної церкви;[15] він навіть озвучив документальний фільм «Here Am I, Send Me» (1999) про їх проповідника Джонатана Деніелса.

Був представником руху Unity08, який безуспішно виступав проти двопартійної системи на президентських виборах в США в 2008 році.[16] Вотерстон заявив, що був демократом, поки не вийшов з партії після передвиборчого ролика Ліндона Джонсона «Дейзі».[17] Вотерстон також з'являвся в друкованих виданнях та телевізійних рекламних роликах для ліберального журналу The Nation.

У 2002 році Вотерстон і його колега по «Закону і порядку» Джеррі Орбах були нагороджені премією «Живі орієнтири» від організації з охорони старих будівель New York Landmarks Conservancy.

• Сем Вотерстон на сайті IMDb (англ.)
• Сем Вотерстон на сайті Internet Broadway Database (англ.)