Сенека Старший

Луцій Анней Сенека (відомий під іменами Сенека Старший і Сенека Ритор; лат. Lucius Annaeus Seneca maior; близько 54 до н. е., Кордова, суч. Іспанія — бл. 39 н. е.) — давньоримський письменник та оратор. Батько філософа Сенеки Молодшого і політ. діяча Луція Юнія Галла Аннея. Дід письменника Лукана (племінника Сенеки Молодшого).

Сенека Старший
лат. Lucius Annaeus Seneca[1][2]
Народився 54 до н. е.[3]
Кордова, Дальня Іспанія, Римська республіка[3]
Помер 39[3]
Рим, Італія (Стародавній Рим), Римська імперія
Країна Стародавній Рим
Діяльність письменник, rhetorician, поет, філософ, історик
Мова творів латина
Magnum opus Controversiaed
У шлюбі з Helviad
Діти Луцій Анней Сенека[3], Луцій Юній Галліон Аннеан і Annaeus Melad
 Сенека Старший у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Виходець із Піренеїв, виховувався у Римі. Писати почав вже у поважному віці.

Головна праця, яка дійшла до наших днів

«Oratorum et rhetorum sententiae, divisiones, colores» («Висловлювання ораторів і риторів, аналіз робіт, художні засоби») складається із двох великих частин: Controversiae («Контроверзах» чи «Протиріччя») — 10 книг і Suasoriae («Свазорії», буквально: «Переконувальні промови») — 1 книга. Це поради з риторики та ораторського мистецтва. У «Контроверзах» на конктретних судових справах описано 74 юридичні позови, розглянуті з точки зору обвинувачення і захисту. Автор написав до кожної книги вступ; під час розгляду окремих випадків він дотримувався усталеного порядку: спочатку викладав аргументи обидвох сторін (т. зв. сентенції), потім — юридичний аналіз справи (дивізії) і, нарешті, риторичні, художні і стилістичні засоби, які допомагали ораторам пролити світло на справу (колори). Сенека у цьому творі використав власний багаторічний досвід побаченого на судах, використавши свою хорошу пам'ять.

Примітки
  1. Oxford Classical Dictionary — Oxford University Press, 1949.
  2. https://archive.org/details/elderseneca0000suss/page/19/mode/2up
  3. Любкер Ф. Seneca // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1232–1234.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.