Сен-Мартен-о-Лаер

Сен-Марте́н-о-Лае́р (фр. Saint-Martin-au-Laërt) — колишній муніципалітет у Франції, у регіоні О-де-Франс, департамент Па-де-Кале. Населення — 3777 осіб (2011)[1].

Сен-Мартен-о-Лаер
Saint-Martin-au-Laërt

 
Країна  Франція
Регіон О-де-Франс 
Департамент Па-де-Кале 
Округ Сент-Омер
Кантон Сент-Омер-Нор
Код INSEE 62757
Поштові індекси 62500
Координати 50°45′21″ пн. ш. 2°14′12″ сх. д.
Висота 1 - 46 м.н.р.м.
Площа 4,94 км²
Населення 3777 (2011-01-01)
Густота 764,57 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер
Мандат		 Bertrand Petit
2014-2020

Муніципалітет був розташований на відстані[2] близько 220 км на північ від Парижа, 60 км на захід від Лілля, 65 км на північний захід від Арраса.

Історія

1 січня 2016 року Сен-Мартен-о-Лаер і Татенгем було об'єднано в новий муніципалітет Сен-Мартен-ле-Татенгем.

Демографія

Динаміка населення (base Cassini de l'EHESS pour les nombres retenus jusque 1962[3], base Insee à partir de 1968 (population sans doubles comptes puis population municipale à partir de 2006)[4] · [5] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[6]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 1860 337 261 452 469 325 16
Жінки 2025 316 250 476 501 449 33

Економіка

2010 року серед 2290 осіб працездатного віку (15—64 років) 1504 були активними, 786 — неактивними (показник активності 65,7%, у 1999 році було 62,1%). З 1504 активних мешканців працювало 1320 осіб (716 чоловіків та 604 жінки), безробітними було 184 (86 чоловіків та 98 жінок). Серед 786 неактивних 213 осіб було учнями чи студентами, 295 — пенсіонерами, 278 були неактивними з інших причин[7]. У 2010 році в муніципалітеті числилось 1609 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 3803,5 особи, медіана доходів виносила 16 788 євро на одного особоспоживача[8]

Сусідні муніципалітети
Сальпервік
𝒩 Сент-Омер
𝒲    Сен-Мартен-о-Лаер    ℰ
𝒮
Татенгем Лонгнесс

Посилання

Див. також

Примітки
  1. Кількість населення у 2011 році. INSEE. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. Des villages de Cassini aux communes d'aujourd'hui. le site de l'École des hautes études en sciences sociales. Процитовано 28 août 2010., наведено за французькою вікіпедією
  4. Évolution і structure de la population (de 1968 à 2007). Insee. Процитовано 28 août 2010., наведено за французькою вікіпедією
  5. Recensement de la population au 1er janvier 2006. Insee. Процитовано 28 août 2010., наведено за французькою вікіпедією
  6. Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
  7. Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  8. Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.