Сергієнко Олександр Федорович
Олекса́ндр (Оле́сь) Фе́дорович Сергіє́нко (народився 25 червня 1932, с. Тьоткіно, Глушковський район, Курська область, РРФСР — 24 вересня 2016, Київ, Україна) — український громадський і політичний діяч, шістдесятник. Політв'язень. Член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Кавалер ордена «За заслуги» (2007).
| Сергієнко Олександр Федорович | |
|---|---|
| Народився |
25 червня 1932 Курська область |
| Помер |
24 вересня 2016 (84 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Діяльність | політик |
| Нагороди |
 |
Життєпис
Син Оксани Мешко, інженер за першою вищою освітою (Київський сільгоспінститут), медик — за другою: вчився в медінституті. У 1965 р. увійшов до оргкомітету постійно діючого диспуту з питань української мови та культури, діяльність якого була припинена репресивними методами. 28.05.1966, за спробу потрапити на міський вечір пам'яті І. Франка, разом з М. Холодним заарештований на 15 діб і, як наслідок, 1967 р. виключений з медінституту.
Працював мистцем-реставратором, інженером-механіком, учителем креслення у Києві — там, де міг влаштуватися на роботу, бо за «антирадянську діяльність» йому не давали нормально працювати; в 1960-х pp. — учасник протестних акцій проти переслідувань діячів української культури.
1972 року засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання, перебував у Пермських таборах; 1973 року додатково засуджений на 3-річне ув'язнення у Володимирській в'язниці. На початку 90 рр. активно включився в національні-політичні рухи. Займався питаннями освіти, будучи депутатом Київської міської ради 1994—1998 рр.скликання, працював в комітеті з освіти. В 1994 році, (у віці 62 років) здобув ступінь магістра державного управління і самоврядування в ІДУС (тепер НАДу при Президенті України).
З 28 жовтня 1995р. по 22 травня 2002р. очолював Українську Християнсько-Демократичну партію.
З 2006р. брав участь у відроджені та очолив Українську республіканську партію Лук'яненка.
З 2006р. брав участь у створені та очолив політсилу Українська партія.
Помер у Києві 24 вересня 2016 року. Похований 28 вересня 2016 року на Байковому цвинтарі в Києві[1].
Відзнаки
- Орден «За заслуги» III ступеня, 18 січня 2007 року[2]
- Хрест Івана Мазепи (23 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у відродження історичної спадщини українського народу, багаторічну плідну професійну діяльність[3]
Примітки
- IN MEMORIAM. Олесь Сергієнко. Історична правда. 03.10.2016. Процитовано 06.10.2016.
- Указ Президента України №21/2007 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 2007. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 7 червня 2021.
- Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами» (в указі ім'я вказано як Олесь)
Посилання
- Василь Овсієнко. Сергієнко Олесь (Олександр) Федорович — Музей дисидентського руху
- IN MEMORIAM. Олесь Сергієнко. Історична правда. 03.10.2016. Процитовано 06.10.2016.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.