Серединний хребет

Середи́нний хребе́т (рос. Среди́нный хребе́т) гірське пасмо, головний вододільний хребет півострова Камчатки Камчатського краю Росії.

Серединний хребет
рос. Срединный хребет
Серединний хребет на мапі Камчатки
Серединний хребет на мапі Камчатки
Країна  Росія
Регіон Камчатський край
Область п-ів Камчатка
Довжина 1200 км, (Пд-ПдЗ Пн-ПнС)
Ширина до 120 км
Найвища точка Ічинська Сопка
 - розташування за 185 км на З-ПдЗ від вулкана Ключевська Сопка
 - координати 55°40′40″ пн. ш. 157°43′18″ сх. д.
 - висота 3607[1] м

Серединний хребет

Серединний хребет
 Серединний хребет у Вікісховищі

Географія

Хребет простягнувся паралельно поздовжньої осі півострова Камчатки, практично в центральній його частині, із півдня — південного заходу на північ — північний схід на 1200 км — через весь півострів. Ширина хребта, в центральній його частині, сягає 120 км. На заході межує з прибережною рівниною Охотського моря Західно-Камчатською низовиною[2], а на сході: в південній та центральній частинах — з Центральнокамчатською низовиною та Східним хребтом, а в північній — омивається Карагинською затокою Берингового моря.

Хребет складений кристалічними сланцями і гнейсами палеозою; пісковиками, сланцями і вулканічними породами мезо-кайнозою. Сліди стародавніх зледенінь (карри, троги, цирки). Містить велику кількість вулканів, в основному щитових та стратовулканів, серед них багато згаслих. Крім вулканів, складається із лавових плато, окремих гірських масивів і ізольованих вершин, покритих льодовиками, загальна площа яких становить 866 км². Один із найбільших льодовиків Слюніна (35,6 км²).

В складі гірського пасма вирізняються хребти: Малкінський, Козиревський та Бистринский. Найвища точка, діючий вулкан Ічинська Сопка (3607 м). Висота багатьох вулканів перевищує 2000 м: Хувхойтун (2618 м), Алнай (2581 м), Гостра Сопка (2539 м), Шишель (2525 м), Іктунуп, (2300 м), Сніжний (2211 м), Сніговий (2169 м), Кевенейтунуп, (2133 м).

В північній частині хребта знаходиться найбільша кількість перевалів. Для центральної частини хребта характерні значні відстані між великими вершинами. Південна частина — характеризується високим ступенем розчленованості на окремі масиви, які вирізняються асиметрією схилів.

Рослинність

У долинах гірського пасма луки з високою травою. У нижній частині схилів переважають ліси кам'яної берези (береза Ермана), зарослі кедрового та вільхового сланників, вище гірські тундри.

Див. також

Примітки

  1. «Russia: Kamchatka and the Russian Pacific Islands Ultra-Prominence Page» Peaklist.org. Процитовано 2015-07-09.
  2. Рельеф Камчатки на Tokamchatka.ru, (рос.)

Посилання

Топографічні карти

  • Аркуш карти O-58 Усть-Камчатськ. Масштаб: 1:1 000 000. Видання 1989 р.
  • Аркуш карти O-57 Ключевська Сопка. Масштаб: 1:1 000 000. Видання 1990 р.
  • Лист карты N-57 Петропавловськ-Камчатський. Масштаб: 1 : 1 000 000. Видання 1967 р.
  • Аркуш карти M-57 м. Лопатка. Масштаб: 1:1 000 000. Видання 1969 р.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.