Камчатський край

Камчатський край як адміністративна одиниця Росії розташований на крайньому північному сході. Територія краю охоплює півострів Камчатку, материкову частину на півночі та кілька островів біля східних берегів.

Більшу частину краю займає півострів Камчатка. Площу півострова вчені-географи та топографи багато років не можуть виміряти з досконалістю. Слід розглянути кілька варіантів:

• Г. Ф. Старіков та П. Н. Дьяконов в книзі про ліси Камчатки (1954) пишуть, що північну межу півострова слід вважати умовну лінію, що проходить від Рекіннікської бухти і далі по річці Альховаям, яка впадає в затоку Анапка. Площа півострова не вказана.
• В книзі І. С. Гуревича та К. Г. Кузакова «Коряцький автономний округ» (1960) та в деяких інших відомостях подано дані про площу окремих районів Камчатської області. Так сумарна площа Олюторського та Пенжинського районів, які повністю розташовані за межами півострова, становить 200 000 км². А площа всієї Камчатської області, як відомо, — 472 300 км². Якщо вирахувати, то вийде, що площа Камчатки становить 270 000 км².
• У відомій книзі про Камчатку Є. Л. Любімової, яка видана 1961 року, вкзано, що площа півострова склада 350 000 км². Він відмічає, що північну межу слід проводити по смузі бухта Рекіннікі — затока Анапка.
• В капітальній праці «Геологія СРСР», виданій 1964 року, в розділі «Фізико-географічний опис» В. В. Стиріковіч вказує, що північну межу півострова можна вважати лінію від Рекіннікської губи по річці Рекіннікі і далі по річці Анапка, яка впадає в затоку Уала. В цих межах Камчатка займає 270 000 км².
• У відомому довіднику про ресурси поверхневих вод Камчатки (1966) стверджують, що при північній межі півострова, що проводиться від гирла річки Рекіннікі до гирла річки Вивенка, площа його не перевищує 250 000 км². Досить глянути на карту, щоб зрозуміти, що відмінності в 100 000 км² досить важко довести.
• У третьому виданні Великої Радянської Енцоклопедії в статті С. Л. Кушева та В. І. Тіхонова (том 2, 1973) написано, що площа півострова складає аж 370 000 км².
• У збірнику «Камчатська область» і в книзі Н. Н. Єрмакова «Географія Камчатської області», виданих у Петропавловські-Камчатському в 1966 та 1974 роках відповідно відомості про площу відсутні.
• В замітці «Шторм розхилитує Камчатку» (газета «Известия» № 45 від 22 лютого 1980 року) стверджується, що площа Камчатки становить 350 000 км².

Клімат суворий, в північній частині краю — субарктичний, в центрі і на півдні — помірний, на узбережжі — морський, у внутрішніх районах — континентальний. Зима тривала, сніжна і морозна, середня температура січня −24 °C…−26 °C. Літо коротке, прохолодне і дощове, середня температура липня +12 °C…+14 °C. Кількість опадів від 300 до 700 мм на рік.

Бурий камчатський ведмідь навесні

Води, які омивають Камчатський півострів, багаті різноманітними молюсками, ракоподібними (креветки, камчатський краб), морськими ссавцями (тюлень, сивуч, калан, морж, морський котик), а також великою кількістю видів риб: у Беринговому морі — 394 види, в Охотському — 270 видів.

У Тихому океані видовий склад ще більш різноманітний і включає в себе родини риб: тріскові, камбалові, оселедцеві, корюшкові, терпугові, окуні морські, рогаткові, лососеві, тихоокеанські благородні лососі, палія, підродина харіусових, а також морські безхребетні.

На Камчатці близько 220 видів птахів. Серед них тихоокеанський мартин, топорики, беренгійський баклан, тихоокеанський чистик, кайри, буревісники кочівні є представниками пташиних базарів. Представлені і такі види як ворони, сороки, горіхівки, плиски, куріпки, кулики, яструбині сови. Менш доступні для спостереження такі дрібні птахи, як мала мухоловка, китайський зеленяк, плямистий щеврик, охотський цвіркун, сиза вівсянка, соловей-свистун, в'юрок, східна синиця, вівсянка лучна, сибірський жулан, щур, синьохвостка.

Фауну наземних ссавців складають: камчатський соболь, горностай, видра, заєць-біляк, ондатра, лисиця, лось, олень, баран сніговий, рись, полярний вовк, росомаха, ласка. Фауні притаманні деякі риси острівного характеру: на Камчатці нема таких тайгових тварин, як кабарга і бурундук. Серед великих хижих звірів лісової зони найпомітнішим і найвідомішим видом був і залишається камчатський бурий ведмідь.

Найчисельніші комахи, які становлять 80 % усіх видів тварин, разом узятих. Серед членистоногих багато павуків; рептилії відсутні взагалі.

Заповідники: Коряцький заповідник, що включає мис Говена, бухту Лаврова і Парапольський діл (327 тис. га), Кроноцький заповідник; природні заповідники — Командорський заповідник, острів Карагинський (193 тис. га), річка Морошечна (150 тис. га), річка Біла (90 тис. га), озеро Паланське (88 тис. га), лагуна Каазарок (17 тис. га), Утхолок (50 тис. га) і ін.

Пам'ятки природи: унікальна Долина Гейзерів, Паланські геотермальні джерела, бухта Анастасії, о. Манчжур, Модриновий ліс, аметисти річки Шаманка та ін.

• Водні біологічні ресурси — риба, морепродукти — ресурси світового значення
• Мінеральні різних видів і прісні води
• Регіон володіє надмірними запасами деревини

• Шанучське мідно-нікелеве поле до 2,5 млн т руди (близько 5 % нікелю) (Бистрінський район) — готується до експлуатації гірничозбагачувальне підприємство «Шанучське»
• Олюторське родовище ртутних руд і долинних розсипів платини в Олюторському районі
• Халактирське родовище титано-магнетитових пісків (запаси концентрату — близько 6 млн т (діоксиду — до 0,8 млн т))

Незважаючи на незначні сумарні запаси регіону в 450—800 тонн золота, висока концентрація руд від 10 до 25 грамів металу на тонну руди:

• Аметистове із запасами 52 т
• Родникове із запасами 40 т
• Агінське родовище золота із запасами 30 т, діє Агінський гірничозбагачувальний комбінат
• Озерновське і декілька золоторудних дільниць, що досліджуються

• Родовища Охотської і Притихоокеанської нафтогазоносних провінцій:
  • Західне узбережжя (Кшуцьке, Севєро-Колпаковське, Средне-Кунжіцьке і Нижнє-Квакчинське родовища (7,2 млрд м³)), загальні встановлені запаси газу — 19,31 млрд м³ — місцевого значення, прокладений газопровід до Петропавловська-Камчатського
  • За попередніми оцінками є близько 360 млн т шельфової нафти
• Крутогоровське родовище бурого вугілля місцевого значення (рентабельні запаси — близько 100 млн т) в Усть-Большерецькому районі — передпроектна підготовка до освоєння, і декілька родовищ кам'яного вугілля в Коряцькому окрузі — Хайрюзовське (С2 — 1,377 млн т) і Лесновське (Р1 — 2,04 млн т, Р2 — 5,9 млн т на глиб. 100 м)

• Регіон володіє значним гідроенергопотенціалом:
  • Пенжінська губа Охотського моря володіє колосальним потенціалом, оціненим за радянських часів в рамках проекту Пенжінської ПЕС потужністю в 87 ГВт
  • Великий потенціал річок півострова, реалізований лише декількома об'єктами, зокрема — Толмачевськими ГЕС 20,4 МВт (проектна 45,2 МВт) сумарний же потенціал річок оцінюється в розмірі до 20 ГВт робочої потужності
• Також великий потенціал парогідротерм Камчатки, у тому числі і низькотемепературних, здатних стабільно забезпечувати теплоенергією, а сумарно оцінюваний електропотенціал досягає 1 ГВт. Серед основних родовищ:
  • Мутновське (виробляється до 413,6 млн кВт/ч електроенергії на рік на Мутновської і Верхне-Мутновської ГеоЕС)
  • Паужетське (виробляється до 60 млн кВт/ч електроенергії на рік на Паужетської ГеоЕС)
• Високий вітропотенціал узбережжя, особливо в Усть-Камчатському, Собольовському районах і на м. Лопатка

На території краю розміщуються 86 населених пунктів, з них міст — 3, селищ міського типу — 6, селищ — 21, сільських поселень — 56.

Чисельність населених пунктів з населенням понад 2 000 осіб (2008)