Серхіо Гойкочеа

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду клубу «Дефенсорес Унідос», в якій провів чотири сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Рівер Плейт», до складу якого приєднався 1982 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри, вигравши чемпіонат Аргентини, Міжамериканський кубок, Міжконтинентальний кубок та Кубок Лібертадорес.

1988 року Гойкочеа перейшов в клуб «Мільйонаріос», де провів два сезони, вигравши 1988 року з командою чемпіонат Колумбії.

Влітку 1990 року Гойкочеа повернувся на батьківщину, де провів сезон в «Расінгу», після чого грав за французький «Брест 29».

1992 року став гравцем парагвайського клубу «Серро Портеньйо», з якого наступного сезону перейшов у «Олімпію» (Асунсьйон). При цьому з кожним клубом Серхіо виграв чемпіонат Парагваю. Після цього Гойкочеа повернувся в «Рівер Плейт», де втретє в своїй кар'єрі став чемпіоном Аргентини.

З 1994 по 1997 рік грав у складі клубів «Депортіво Мандію», «Інтернасьйонал» та «Велес Сарсфілд», проте надовго ніде не затримався.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ньюеллс Олд Бойз», за команду якого виступав протягом 1997–1998 років.

1988 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині, де був дублером Луїса Ісласа і зайняв з командою четверте місце.

1990 року Гойкочеа поїхав на свій перший чемпіонат світу, який проходив в Італії. Серхіо був лише третім воротарем збірної після Ісласа та Нері Пумпідо. Проте, будучи розсердженим тим фактом, що є лише дублером Пумпідо, Іслас залишив розташування збірної якраз перед «мундіалем». За збігом обставин, Пумпідо травмувався вже у другому матчі того чемпіонату і, таким чином, третій воротар Серхіо Гойкочеа став основним. В підсумку, Гойкочеа був визнаний найкращим воротарем турніру. Серхіо зміг допомогти своїй команді вийти у фінал, двічі перемігши в серії пенальті, спочатку Югославію, а потім і господарів турніру — Італію. У грі з італійцями Гойкочеа відбив два післяматчевих одинадцятиметрових від Альдо Серени та Роберто Донадоні[3].

Наступного року, після того як Пумпідо завершив кар'єру у збірній, Гойкочеа був основним воротарем розіграшу Кубка Америки 1991 року у Чилі, здобувши того року титул континентального чемпіона. Це дозволило збірній кваліфікуватись на Кубок короля Фахда 1992 року у Саудівській Аравії, де також Гойкочеа, будучи основним голкіпером, допоміг команді здобути перемогу на турнірі,

1993 року був основним воротарем розіграшу Кубка Америки в Еквадорі, на якому допоміг команді захистити титул континентального чемпіона. Того ж року виграв з командою Кубок Артеміо Франкі, вигравши в серії пенальті збірну Данії.

Останнім великим турніром для Серхіо став чемпіонат світу 1994 року у США. Проте на цьому турнірі основним був Луїс Іслас, який і відстояв в усіх чотирьох матчах, а аргентинці вилетіли в 1/8 фіналу.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, Гойкочеа провів у формі головної команди країни 44 матчі, пропустивши 39 голів.

• Серхіо Гойкочеа на сайті National-Football-Teams.com (англ.)