Сили берегової охорони Ісландії

До складу берегової охорони входить 130 людей[1].

1920 року в Ісландії виникла власна служба охорони рибальства. Однак регулярна Берегова охорона Ісландії (Landhelgisgaesla Islands) була створена 1 липня 1926 року, вона підпорядковувалася міністерству юстиції. Її корабельний склад був представлений виключно переобладнаними в патрульні кораблі рибальськими траулерами і невеликими комерційними суднами. В період 1939–1945 років до неї входили наступні одиниці: «Esja», «Sudin», «Aegir», «Thor» і «Odinn», а загальна чисельність особового складу становила близько 200 чоловік[3].

Американський літак Р-38

Після здобуття незалежності у 1918 році Ісландія проводить політику нейтралітету. У 1939 році уряд Ісландії відмовив Третьому Рейху право на посадку літаків авіакомпанії Люфтганза при виконанні так званих трансатлантичних рейсів. Після окупації Данії та Норвегії у квітні 1940 року уряд Великої Британії попросив дозволу на створення в Ісландії військових баз, щоб захистити важливу Північноатлантичну лінію живлення. Проте це прохання також було відхилено. Однак 10 травня 1940 року кораблі Великої Британії розташувалися на березі Рейк'явіка[4][3]. На берег висадилися кількасот солдат. Уряд Ісландії протестував проти цього. Після переговорів між прем'єр-міністром Великої Британії Черчиллем і президентом США Рузвельтом Ісландія погодилася на підписання тристороннього договору. За його умовами, США надсилали морських піхотинців для підтримки британських гарнізонів в Ісландії за умови, що всі війська будуть виведені з Ісландії відразу ж після закінчення Другої світової у Європі. Збройні сили США побудували аеропорт Кеплавік. 14 серпня 1942 року два літаки з цього аеропорту P-38 (27th Fighter Squadron, 1st Fighter Group) і P-39 (33rd Fighter Squadron) збили Fw 200, що стало першою перемогою ВПС США над ВПС Третього Рейху[4]. Діяльність американської авіації в Кеплавіку завершилася 11 березня 1947 року. В 1949 році Ісландія та США підписали договір, за яким дозволялося подальше використання бази Сполученими Штатами[2].

Членство Ісландії в НАТО в 1949 році не вимагало створення власних ЗС чи розміщення іноземних військ. У зв'язку з початком Холодної війни Ісландія на прохання НАТО 1951 року[4] вступила в оборонний союз із США, що стало початком Сил оборони Ісландії. Ісландія підтримала вторгнення в Ірак в 2003 році, брала участь у конфлікті в Афганістані і в бомбардуваннях Югославії силами НАТО в 1999 році. 8 вересня 2006 американські ВПС покинули береги Ісландії[2].