Симфонія № 1 (Шнітке)
Перша симфонія Альфреда Шнітке, написана в 1969–1974 роках.
| Симфонія № 1 | ||||
|---|---|---|---|---|
| Композитор | Альфред Шнітке | |||
| Частин | 4 movement | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 9 лютого 1974 | |||
| Місце | Нижній Новгород | |||
|
| ||||
Симфонія має чотири частини:
- Senza Tempo. Moderato
- Allegretto
- Lento
- Lento. Allegro
Створена для великого симфонічного оркестру, симфонія є одним з головних досягнень Шнітке в алеаториці: багато фрагментів партитури являють собою лише загальну канву, у рамках якої музиканти можуть імпровізувати. Друга частина симфонії містить велику джазову імпровізацію. Шнитке використовує і традиції інструментального театру: на початку твору музиканти вбігають на сцену, у фіналі — поступово йдуть зі сцени під звуки фіналу «Прощальної симфонії» Йозефа Гайдна (так само, як це задумано й у самій симфонії Гайдна), а потім швидко повертаються під дзенькіт дзвонів. Симфонія містить партії інструментів, що грають за сценою (прийом, характерний симфоніям Густава Малера). Також значний вплив на концепцію симфонії Шнітке — симфонії Чарльз Айвза і Лучано Беріо.
Симфонія містить багато музичних цитат. Окрім згаданої вже «Прощальної симфонії», це — «П'ята симфонія» Людвіга ван Бетховена, «Перший концерт» Петра Ілліча Чайковського, «На прекрасному блакитному Дунаї» Йоганна Штрауса, Жалобний марш із Другої сонати Фридерика Шопена, «Смерть Озе» з «Перла Гюнта» Едварда Гріга.[1]
Дозвіл на виконання симфонії підписав Родіон Щедрін.[2] Симфонія була вперше виконана 9 лютого 1974 року в Горькому; горьковским філармонічним оркестром під орудою Геннадія Рождественського. Друге виконання відбулося в Таллінні наприкінці 1975 року під керуванням Класа Ері (партію солюючої скрипки виконував Гідон Кремер).[1]
Симфонія була записана під керуванням Геннадія Рождественського[3] та Лейфа Сегерстама[4].
Музика Шнітке була використана Джоном Ноймайєром для балету «Трамвай „Бажання“» (1983).