Симінський Костянтин Костянтинович

Народився 21 лютого (5 березня) 1879 року в місті Брест-Литовському в родині міщанина^{[джерело?]}. Середню освіту отримав в Уманській школі землеробства і садівництва. У 1907 році закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є. О. Патон.

В 1907—1932 роках працював викладачем Київського політехнічного інституту, де починав свій шлях асистентом і лаборантом (1907—1909), навчителем геодезії й топографічного креслення, графічної статики (1909—1910). В 1920—1921 роках — декан інженерно-будівельного факультету КПІ, в 1914—1932 роках — завідував кафедрою опору матеріалів. В 1924—1926 роках — проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 1921—1932 роках директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України імені С. П. Тимошенка), в 1929—1932 роках — директор київської філії Науково-дослідного інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (1918—1919), в Інституті народного господарства (1922—1923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (1918—1919). У 1914 році захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів, а в 1915 році завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.

У 1918—1919 роках К. Симінський активно пропагував українізацію, працював над укладенням української технічної термінології.

У 1914 році був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.

Могила К. К. Симінського

Жив у Києві в садибі КПІ, будинок №4, квартира 52. Помер 13 червня 1932 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-2, ряд 13, місце 4).

Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів.

Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів.

Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту в 1920 році, був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.

Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці:

• «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928);
• «Нерозрізні балки» (1930);
• «Технічна механіка» (1931);
• «Курс статики споруд» (1931);
• «Опір матеріалів» (1924);
• «Дерев'яні мости» (1915, у співавторстві з Є. О. Патоном).

Костянтин Симінський автор ряду винаходів, серед них:

• універсальна машина для дослідження матеріалів (1915);
• прилад для вимірів напруження в мостах (1922) та інших.

• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.287.
• Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.