Милейчиці

Милейчиці були центром однієї із 7 волостей Берестейського староства у складі Великого князівства Литовського[7]. Міські права отримали у 1516 році[4], після видання королем польським та великим князем литовським і руським Сигізмундом Старим привілею на міське магдебурзьке право 14 травня 1516 року[5]. 15 травня того ж 1516 року Сигізмунд видав привілей на пожиттєву посаду міського війта для Миколая Лиґози[5]. У той час місто було важливим центром на шляху з Берестя до Більська. Згідно з локаційним привілеєм місто отримувало прибутки з корчем, пивоварень, м'ясних крамниць і виробництва горілки. Крім того, Мілейчиці отримали 188 волок землі. У 1566 році у місті було 3 ковалі, З кушніри, 2 млинарі, 2 гончарі, 2 кравці, один швець-«сідельник» та 27 корчем: 2 медові, 15 пивних і 10 горілчаних[4].

До Першої світової війни належали до Берестейського повіту Російської імперії[8]. У XIX столітті Милейчиці, будучи розташованими осторонь від нових комунікаційних шляхів, втратили своє значення. Після Першої світової війни, вже без міських прав, у Милейчицях було 224 доми та мешкало 1180 осіб[4]. Після Першої світової війни увійшли до складу Більського повіту міжвоєнної Польської Республіки[6].

У 1975—1998 роках село належало до Білостоцького воєводства.

У 1996 році були безуспішні спроби запровадити українську мову у школі в Милейчицях[3].

У XIX столітті населення Милейчиць становило 1180 осіб[4]. За переписом 1897 року мешкало 1685 осіб, з них 814 — євреїв[9].

Згідно з переписом 2011 року населення села становило 899 осіб[10].

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][11]:

У говірці Милейчиць та його околиць трапляється мовне явище ікавізм (у закритих складах відбувається перехід звуків «і» до «о»)[2].

Церква Святого Миколи була в Милейчицях вже у XV столітті. У XVI столітті також згадується про церкву Святої Варвари — її настоятель брав участь у 1596 році у синоді противників Берестейської унії. Сьогодні парафіяльною церквою є церква Святої Варвари, а на цвинтарі міститься дерев'яна каплиця Святого Миколи[4].

• 
  Головна площа Милейчиць
• 
  Православна церква Святої Варвари
• 
  Каплиця Святого Миколи на старому православному цвинтарі
• 
  Каплиця Святого Апостола Фоми на новому православному цвинтарі
• 
  Костел Святого Станіслава
• 
  Дзвіниця костелу
• 
  Колишня синагога
• 
  Пам'ятник на кладовищі солдат Радянської армії
• 
  Дерев'яні будинки Милейчиць
• 
  Околиці Милейчиць

• Милейчицы // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)

• Милейчицы // Милейчицы // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• Milejczyce al. Melejczyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 421. (пол.)
• Милейчиці // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 334. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Милейчиці

• Офіційний сайт гміни Милейчиці (пол.)