Сингаївський Сергій

Сергій Сингаївський (нар. 27 травня 1957 р., Київ) письменник, перекладач з англійської та на англійську мову.[1]

Сергій Сингаївський
Народився 27 травня 1957(1957-05-27) (64 роки)
Київ
Громадянство Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська
Батько Сингаївський Петро Федорович

Біографія

Сергій Сингаївський народився 1957 року в м. Київ. 1979 р. закінчив Київський Державний університет імені Т. Шевченка. У 1984—1987 рр. служив військовим перекладачем транспортного загону[2] в Ефіопії, де став свідком небувалого голоду внаслідок «соціалістичних перетворень» і війни режиму проти борців за незалежність Еритреї.[1]

Сім'я

Батько Сергія Сингаївського — український поет, прозаїк, перекладач Петро Федорович Сингаївський з села Шатрище Житомирської області, брат Миколи Федоровича Сингаївського, так само українського поета, автора пісні «Чорнобривці». Мати, Ганна, працювала редакторкою у видавництві «Дніпро». Сергій Сингаївський розлучений. Його син — архітектор за фахом.[3]

Цитати

  • …на початку 1980-х довідався про роль українця Феофана Прокоповича, сподвижника Петра І. Той підказав цареві, як збудувати імперію, до якої входила б і Україна. Тоді я відчув якусь дитинячу гордість. Мовляв, це ж наша людина, а чого досягла! То була психологія підлеглого. Тільки зараз починаємо розуміти, що ми не лише жертва. Позиція жертви вкрай небезпечна насамперед для неї самої. … без нас — невідомо, чи існувала б Російська імперія. Тисячі українців своїм розумом, інтелектом, умінням зробили це можливим. Я про це не думав 1985 року, як і герой мого роману. Аж доки йому не спадає на думку, що голод в Ефіопії — штучний, що це — політична й етнічна зброя.[3]
  • Невільна людина шукає не рівного собі, а ще невільнішого за себе.[4]

Перекладацька діяльність

Сергій Сингаївський перекладав з англійської та на англійську мову художню прозу («Вершники» Ю. Яновського, «Посол Урус-Шайтана» В. Малика, «Причини і наслідки» Ю. Щербака) та монографії з українського мистецтва («Українські митці в Парижі. 1900—1939» В. Сусак).[1]

Романи

  • Дорога на Асмару (2016)[1][5]

Джерела

  1. Сингаївський, Сергій (2016). Дорога на Асмару (Українська). Київ: Кліо. с. 512. ISBN 978-617-7023-42-4.
  2. У Переяславі презентували роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару». Українська літературна газета (укр.). 16 травня 2018. Процитовано 13 лютого 2019.
  3. Сергій Сингаївський: Україна проходить хіміотерапію від радянського минулого. Інтерв'ю з України (укр.). 29 січня 2018. Процитовано 13 лютого 2019.
  4. Вишневий Цвіт (24 травня 2017). Розкажи мені про мене. День 4/Оксана Забужко і Сергій Сингаївський. Процитовано 13 лютого 2019.
  5. Tomasz Kamusella. 2021. Moscow's First Hybrid War (review of Doroha na Asmaru). Wachtyrz. 3 Feb.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.