Синиця південна

Синиця південна[2] (Melaniparus niger) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Мешкає на сході Південної Африки[3].

?

Синиця південна

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Синицеві (Paridae)
Рід:	Melaniparus
Вид:	Синиця південна

Біноміальна назва

Melaniparus niger
(Vieillot, 1818)

Ареал поширення виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Parus niger

Посилання

Вікісховище:	Melaniparus niger
Віківиди:	Melaniparus niger
МСОП:	103762456
NCBI:	1356385

Опис

Південні синиці є порівняно великими представниками своєї родини. Вони досягають довжини 15-16 см при вазі в 17,2-26 г. Забарвлення птаха майже повністю чорне, за винятком кількох білих ділянок на крилах і хвості. Очі карі, дзьоб чорний, лапи сірі, темно-сірі або сизі. У самців забарвлення дещо синювате, у самичок тьмяне, їх живіт може бути темно-сірий. У молодих птахів спина темно-коричнева. У представників підвиду M. n. ravidus білі кінчики крил ширші, наж у представників номінативного підвиду, забарвлення самичок світліше, нижня частина тіла у них сиза. У представників підвиду M. n. xanthostomus нижня частина тіла світліша, ніж у представників номінативного підвиду[4].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[5][6]

M. n. ravidus (Clancey, 1964) — поширений від східної Замбії до центрального Мозамбіку та до північного сходу ПАР;
M. n. xanthostomus (Shelley, 1892) — поширений від південно-східної Анголи до центральної Замбії і південно-західної Танзанії, а також до північно-східної Намібії, Ботсвани і півночі ПАР;
M. n. niger (Vieillot, 1818) — поширений на півдні Мозамбіку та на сході ПАР.

Поширення і екологія

Південні синиці живуть в сухих саванах і сухих тропічних лісах, зокрема в міомбо, а також в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1070 м над рівнем моря. Є поширеним видом птахів в межах свого ареалу, зокрема в Зімбабве щільність розселення птахів досягає 50 особин на км².

Поведінка

Південні синиці живуть невеликими зграйками, в негніздовий період приєднуються до змішаних зграй птахів. Вони є переважно комахоїдними, однак також доповнюють свій раціон нектаром Aloe barberae і Aloe ferox, плодами фікусів і омел. Південні синиці далеко кочують в пошуках їжі, і можуть долати відстань до 10 км в день. Шукають здобич в кронах і на гілках дерев.

Південні синиці гніздяться з серпня по січень. Вони є моногамними. Самичка будує гніздо з рослинних волокон, лишайниів і шерсті, яке розміщується в дуплі дерева, на висоті 2-5 м над землею. Часто синиці гніздяться в покинутих дуплах дятлів і лібій. В кладці 4-5 яєць, інкубаційний період триває 14-15 днів. Насиджує лише самичка. Пташенята покидають гніздо через два тижні. Батьки прожовжують піклуватися про них ще 9 місяців[7][8][9]. Південні синиці часто стають жертвами гніздового паразитизму з боку великих воскоїдів.

Галерея

Примітки

BirdLife International (2016). Melaniparus niger.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
MacLean, Gordon; Roberts’ Birds of Southern Africa (Sixth Edition); p. 481. ISBN 9780620175838
Newman; Kenneth; Newman's Birds of Southern Africa; p. 328. ISBN 1868727351
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Waxwings and allies, tits, penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2021.
Chittenden, H. (2012). Roberts geographic variation of southern African birds. Cape Town: JVBBF. с. 128–129. ISBN 978-1-920602-00-0.
Skutch; Alexander Frank (author) and Gardner, Dana (illustrator) Helpers at birds' nests: a worldwide survey of cooperative breeding and related behavior pp. 139-142. Published 1987 by University of Iowa Press. ISBN 0877451508
Wiggins, David A. (2001). Low reproductive rates in two Parus species in southern Africa. Ibis 143 (3): 677–680. doi:10.1111/j.1474-919x.2001.tb04897.x.
Peach, Will J.; Hanmer, Dale B.; Oatley, Terence B. (2001). Do southern African songbirds live longer than their European counterparts?. Oikos 93 (2): 235–249. doi:10.1034/j.1600-0706.2001.930207.x.

Посилання

Southern Black Tit - Species text in The Atlas of Southern African Birds.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Melaniparus niger.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[3] MacLean, Gordon; Roberts’ Birds of Southern Africa (Sixth Edition); p. 481. ISBN 9780620175838

[Newman-4] Newman; Kenneth; Newman's Birds of Southern Africa; p. 328. ISBN 1868727351

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Waxwings and allies, tits, penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2021.

[geo-6] Chittenden, H. (2012). Roberts geographic variation of southern African birds. Cape Town: JVBBF. с. 128–129. ISBN 978-1-920602-00-0.

[Helpers-7] Skutch; Alexander Frank (author) and Gardner, Dana (illustrator) Helpers at birds' nests: a worldwide survey of cooperative breeding and related behavior pp. 139-142. Published 1987 by University of Iowa Press. ISBN 0877451508

[8] Wiggins, David A. (2001). Low reproductive rates in two Parus species in southern Africa. Ibis 143 (3): 677–680. doi:10.1111/j.1474-919x.2001.tb04897.x.

[9] Peach, Will J.; Hanmer, Dale B.; Oatley, Terence B. (2001). Do southern African songbirds live longer than their European counterparts?. Oikos 93 (2): 235–249. doi:10.1034/j.1600-0706.2001.930207.x.