Синчівка бура
Синчі́вка бура[2] (Macronus striaticeps) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Ендемік Філіппін.
Бура синчівка (знизу)
? Синчівка бура | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Macronus striaticeps Sharpe, 1877 | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Macronous striaticeps | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Підвиди
Виділяють чотири підвиди:[3]
Поширення і екологія
Бурі синчівки живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в чагарникових заростях, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті від 100 до 1770 м над рівнем моря. Живляться переважно дрібними безхребетними. Інод приєднуються до змішаних зграй птахів. Сезон розмноження триває з березня по липень. Гніздо кулеподібне, робиться з трви і листя. В кладці 2-3 яйця.
Примітки
- BirdLife International (2016). Macronus striaticeps.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.