Синянський Олег Григорович

Народився 11 липня 1970 року в Харкові.

• У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською та івритом.
• У 1992–1994 працював перекладачем в Міністерстві оборони.
• З 1995 року — в МЗС України: 3-й секретар, 2-й секретар відділу Близького Сходу та Африки, 2-й секретар, 1-й секретар з політичних питань Посольства України в Державі Ізраїль.
• З 2000 — в президентській адміністрації: заступник керівника-завідувача протокольно-організаційного відділу, 1-й заступник керівника Управління Протоколу Президента України, заступник керівника Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України — завідувач відділу.
• З листопада 2003 по березень 2004 р.р. — начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.
• З березня по жовтень 2004 року — начальник Департаменту розвідки Служби безпеки України[1].
• З 14 жовтня 2004 по 28 лютого 2005 р.р. — Голова Служби зовнішньої розвідки України[2].

Нагороджений орденами іноземних держав.

Дипломатичний ранг — радник 1-го класу (2001), Надзвичайний і Повноважний Посланник 2-го класу (12.2002)[3].

У лютому 2004-го Олег Синянський опинився в центрі шпигунського скандалу. Генерал СБУ Валерій Кравченко, заявив, що саме начальник Головуправління розвідки Олег Синянський і голова СБУ Ігор Смешко віддавали йому незаконні накази стежити за кордоном за депутатами Верховної Ради України з числа опозиції, а також за міністрами уряду[4].

• Служба зовнішньої розвідки України. Офіційний сайт
• Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
• Інтернет-довідник «Офіційна Україна сьогодні»

• Українська розвідка. Перед вживанням збовтати // Дзеркало тижня, № 9 (537), 12.03.2005
• Про нових «захисників» Президента // Інтернет-видання «ХайВей», 10.04.2007