Смешко Ігор Петрович
І́гор Петро́вич Смешко́ (нар. 17 серпня 1955, Христинівка, Черкаська область) — український військовий, політичний і державний діяч, очільник партії «Сила і честь». Голова Комітету з питань розвідки при Президентові України (з 7 жовтня 2014 року до 12 березня 2015 року)[1][2][3].
Ігор Петрович Смешко | |
---|---|
![]() Ігор Петрович Смешко | |
![]() | |
7 жовтня 2014 — 15 березня 2015 | |
Президент | Петро Порошенко |
![]() | |
4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 | |
Президент | Леонід Кучма, Віктор Ющенко |
Попередник | Володимир Радченко |
Наступник | Олександр Турчинов |
Народився |
17 серпня 1955 (66 років) Христинівка, Черкаська область, Українська РСР |
Відомий як | політик, державний діяч |
Громадянство |
![]() |
Національність | українець |
Освіта | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Політична партія | Сила і Честь |
У шлюбі з | одружений |
Діти | два сини |
Релігія | Православ'я |
Нагороди | |
sylaichest.org/igor-smeshko/ | |
Голова Служби безпеки України (4 вересня 2003 — 4 лютого 2005).
З квітня 2014 року — радник Президента України.[4]
Надзвичайний і Повноважний Посол, генерал-лейтенант (серпень 1998), генерал-полковник (2004), доктор технічних наук, професор (1992), військовий інженер.
Кандитат у Президенти України (2019). Посів 6 місце (6,04 %)
Академік, член Президії Академії політичних наук України.
Життєпис
Народився 17 серпня 1955 року в Христинівці на Черкащині в родині залізничника. Батько — Смешко Петро Іванович. Мати — Марія Миколаївна Щупаківська (Оліфіренко).
- 1972 — закінчив Христинівську середню школу № 1.
- 1972—1977 — навчання в КВЗРІУ ім. Кірова, отримав спеціальність військовий інженер з радіотехніки
- 1977—1979 — служба в частині ППО радянських військ в НДР.
- 1979—1982 — ад'юнктура в КВЗРІУ ім. Кірова.
- з 1982 — старший викладач в КВЗРІУ
- 1988—1991 — докторантура Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ ім. Василевського в Києві. Отримав науковий ступінь доктора наук з військової кібернетики.
- 1991—1992 — керівник науково-дослідного центру Військової академії ППО ім. Василевського.
- 2000 — закінчив Національну академію оборони України, отримав ступінь магістра державного військового управління
- 2002 — закінчив Київський університет Шевченка, за спеціальністю юрист.
Прослухав спеціальний курс для вищих посадових осіб у сфері національної безпеки «Концепції національної безпеки та державні інститути її забезпечення у демократичному суспільстві» у Вищий школі урядового управління ім. Дж. Кеннеді при Гарвардському університеті (1996).
1997 року в Стокгольмі пройшов спеціальний курс для керівників розвідувальних органів країн — учасниць програми НАТО «Партнерство заради миру» — «Концепції національної безпеки і оборони та система демократичного контролю над Збройними Силами і спецслужбами у демократичному суспільстві» в Національному королівському оборонному коледжі.
У Великій Британії пройшов курс для керівників розвідувальних органів «Організація боротьби з міжнародним тероризмом і роль розвідувальних структур у цій боротьбі».
Вільно володіє українською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами.
Військова кар'єра
- 1972 — початок військової служби.
- З 1977 — 1979 — служба в частинах протиповітряної оборони Групи радянських військ у Німеччині.
- Січень-серпень 1992 — відповідальний секретар Експертної наукової ради Міністерства оборони України
- Серпень 1992 — липень 1995 — військовий, військово-морський, військово-повітряний та аташе з питань оборони України в США
- Липень 1995 — квітень 1998 — голова Комітету з питань розвідки при Президентові України
- Квітень 1998 — лютий 1999 — заступник голови Комітету з питань розвідки при Президентові України
- Червень 1997 — вересень 2000 — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України
- Вересень 2000 — жовтень 2001 — аташе з питань оборони, військовий аташе при Посольстві України у Швейцарії — постійний представник Міністерства оборони України при міжнародних організаціях у Женеві
- Листопад 2002 — червень 2003 — заступник Секретаря, Рада національної безпеки і оборони України
- Червень — вересень 2003 — 1-й заступник Секретаря РНБО України
- 4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 — голова Служби безпеки України
- 12 грудня 2005 — звільнений з військової служби.
Голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України (жовтень 2002 — вересень 2003).
Член Ради національної безпеки і оборони України (вересень 2003 — лютий 2005).
Член Антикризового центру (листопад 2003 — червень 2005).
Політична кар'єра
Член Наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (зі січня 2004).
Член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (березень 2004 — лютий 2005).
З 2006 року — президент Центру стратегічних досліджень та аналізу[5].
З грудня 2009 року — голова ГО «Сила і Честь».
У листопаді 2013 року, після кривавого розгону студентського Євромайдану розкритикував дії влади і спецпідрозділу «Беркут»[6].
22 січня 2014 року, в День соборності України, спільно з іншими лідерами ВГО «Сила і Честь», після подій на вулиці Грушевського, що в центрі Києва, у зв'язку з якими були вбиті демонстранти — противники режиму Януковича, Ігор Смешко категорично засудив дії «Беркуту» та влади.[7]
25 лютого 2014 року Ігор Смешко та інші керівники ВГО «Сила і Честь» оприлюднили на офіційному сайті вимоги до депутатів Верховної Ради України.
Відповідно до звернення Верховна Рада повинна визнати свою відповідальність за кризу і політичні рішення, які призвели до людських жертв та забезпечити:
- термінове призначення технічного уряду позапартійних професіоналів, здатних зупинити падіння економіки, розпочати системну боротьбу з корупцією, дати правову оцінку проявам сепаратизму та покарати винних у злочинах проти людства та державності України;
- оперативно підготувати та внести зміни до виборчого законодавства України із запровадженням відкритих партійних списків та введенням діючих норм дострокового відклику депутатів усіх рівнів;
- законодавчо визначити порядок імпічменту Президента України;
- оперативно підготувати та провести адміністративно-територіальну реформу з максимально можливою передачею прав формування органів місцевої державної адміністрації та формування власного бюджету — територіальним громадам;
- після обрання нового Президента України, у травні поточного року, провести позачергові парламентські і місцеві вибори, на базі нового, дійсно демократичного законодавства.
Починаючи з лютого 2014 року, активно виступав проти агресії Росії та анексії Кримського півострова іноземними загарбниками[8].
19 квітня 2014 призначений радником Президента України[9].
8 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко призначив своїм радником (указ № 759 від 7 жовтня).[10]
12 березня 2015 року звільнено з посади Радника Президента України (указ № 137 від 12 березня).[11]
В цей же день був призначений Радником Президента України поза штатом (указ № 138 від 12 березня).[12]
14 січня 2019 року звільнено з посади Радника Президента України (указ № 8 від 14 січня).[13]
30 січня 2019 року зареєструвався кандидатом на пост Президента України (самовисування).[14]
Очолив виборчий список партії «Сила і Честь» на парламентських виборах 2019 року.[15]
Можлива участь в отруєнні Віктора Ющенка
Увечері 5 вересня 2004 року вечеряв на дачі тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, де крім господаря були кандидат у президенти Віктор Ющенко та народний депутат Давид Жванія. Наступного ранку Ющенко почав скаржитися на біль, пізніші аналізи вказали на ймовірне отруєння, що могло статися під час вечері 5 вересня (див. Отруєння Віктора Ющенка). Віктор Ющенко звинувачував представників влади в отруєнні, хоча, наприклад, Давид Жванія стверджує, що Смешко намагався не допустити насильства правоохоронних органів проти протестувальників під час Помаранчевої революції[16]. За інформацією партії «Сила і честь» у квітні 2019 року Генеральна прокуратура України та Служба безпеки України повідомила, що у кримінальному провадженні за фактом посягання на життя кандидата у Президенти України Ющенка В. А. «Ігор Смешко не є стороною зазначеного кримінального провадження» та «повідомлення про підозру у вчиненні злочинів громадянину Смешку Ігорю Петровичу не здійснювалося»[17][неавторитетне джерело].
У червні 2019 року Смешко подав позов до Печерського суду Києва про захист честі, гідності та ділової репутації щодо звинувачень екс-глави СБУ Валентина Наливайченка у можливій причетності до отруєння Віктора Ющенка.[18] 11 жовтня 2021 року суд визнав, що заява Наливайченка не відповідає дійсностіDsNews
Науковий доробок
Автор (співавтор) понад 100 наукових праць і численних винаходів у галузі проектування головок самонаведення керованих ракет та систем керування високоточною зброєю.
Нагороди та почесні звання
- Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998)[19].
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2004)[20]
- Почесний магістр Об'єднаного інституту розвідки при Національній академії оборони України.
Примітки
- Указ Президента України від 7 жовтня 2014 року № 760/2014 «Про Комітет з питань розвідки при Президентові України»
- Президент призначив Ігоря Смешка головою Комітету з питань розвідки // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 08.10.2014
- Комітет з питань розвідки при Президентові буде координувати розвідувальну діяльність — голова Ігор Смешко // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 08.10.2014. Архів оригіналу за 11.10.2014. Процитовано 08.10.2014.
- Указ Президента України № 424/2014 «Про призначення І.Смешка Радником Президента України»
- Про Центр - CSIA. csda.in.ua. Процитовано 27 лютого 2021.
- Розгін Євромайдану - приклад зради українському народові, - ветерани силових структур України (заява) (українська). Газета "День".
- 1
- Вікторія Сюмар про консультації з українськими генералами
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 424/2014 про призначення І.Смешка Радником Президента України
- Смешко став радником президента. ukranews.com. 8 жовтня 2014.
- Про звільнення І. Смешка з посади Радника Президента України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 9 квітня 2019.
- Про призначення І. Смешка Радником Президента України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 9 квітня 2019.
- Про увільнення І. Смешка від виконання обов'язків Радника Президента України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 9 квітня 2019.
- СЬОГОДНІ КОМІСІЯ ЗАРЕЄСТРУВАЛА ТРЬОХ КАНДИДАТІВ НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
- Смешко оприлюднив першу десятку зі списку своєї партії Gazeta.ua (8 червня 2019)
- Сергій Лещенко, Давид Жванія: Асиметрія обличчя в Ющенка з'явилася після поїздки на пасіку в Австрії («Українська правда», 8 липня 2008)
- Ігор Смешко подав позов проти Наливайченка про захист честі і гідності. sylaichest.org (ru-RU). Процитовано 7 лютого 2021.
- Отруєння Ющенка: Смешко подав до суду на екс-голову СБУ. Українська правда (укр.). Процитовано 9 липня 2021.
- Указ Президента України від 23 листопада 1998 року № 1291/98 «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України»
- Смешко Iгор Петрович // Сайт видавництва «Логос Україна»
Джерела
Посилання
- Смешко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Попередник: | 6-й Голова Служби безпеки України 4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 |
Наступник: |
Радченко Володимир Іванович 10 лютого 2001 — 2 вересня 2003 |
Турчинов Олександр Валентинович 4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 |