Сиртика

• З III тис. до н. е. — мешкали стародавньолівійські племена.
• 1-а пол. I тис. до н. е. — почали селитися уздовж узбережжя фінікійські колоністи. Ними засновуються міста Сабрата, Лабдах (пізніше Лептіс-Магна) і Еа (Ея)[1]. Не виключається можливість, що деякі поселення виникли в кін. II тис. до н. е.[2]
• VI століття до н. е. — фінікійські міста-держави отримують незалежність від метрополії. Деякий час східна частина території Сиртики належить грекам киренцям.
• Сер. V ст. — кін. III ст. до н. е. — область захоплена Карфагеном. Деякий час східна частина належить птолемеєвську Єгипту.
• Кін. III в. до н. е. — відійшла до Нумідії.
• Кін. II ст. до н. е. — потрапила під владу римлян, які включили цю область в провінцію Африка.
• Історія регіону з I тис. Н. е. див. історична область Триполітанія.

Велику частину території займали піски, родючі землі перебували тільки біля річки Кінніса і міста Лептіса[3]. Крім Кінніси в Сиртиці протікала річка Тритон і знаходилися три озера: Лівійське, Паллас і Тритонітіс. Птолемей згадує про гори розташовані в Сіртіці: гора Гігльо (лат. Giglius), гора Тізіби (лат. Thizibi), гора Зухаббарі (лат. Zuchabbari) і гора Васалет (лат. Vasaluetum).

Основними племенами, яки колись населяли Сиртику, були: насамони, маки , лотофаги , гіндани. До корінних племен на узбережжі прибули єгипетські і фінікійські поселенці.