Ситняг голчастий

Ситняг голчастий[1][2][3][4] (Eleocharis acicularis) — вид багаторічних кореневищних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. acicularis — «голчастий»[5][6].

Ситняг голчастий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Ситняг (Eleocharis)
Вид:
Ситняг голчастий (E. acicularis)
Біноміальна назва
Eleocharis acicularis
Синоніми

Heliocharis acicularis (L.) R. Br.
Scirpus acicularis L.

Опис

Кореневище повзуче, товщиною 0,25–0,5 мм, може бути розгалуженим і потовщеним на кінцях. Стебла гладкі або ребристі, яскраво-зелені, до 10 см (або більше, якщо під водою). Листки 2–3 см завдовжки і шириною 0,2 мм. Від 3 до 8, рідше до 15 квіток знаходяться в 2–4, рідко довжиною до 7 мм, від 1 до 2 міліметрів в ширину колосках. Приймочок 3. Приквітники коричневі. Горіхи поздовжньо ребристі.

Поширення

Загальне

Поширений у більшій частині Європи на південь до Північної Африки (Марокко) і на схід через Кавказ, північ Середнього Сходу, Казахстан і Монголію, до Далекого Сходу Росії, Корейського півострова, Китаю і Японії на південь через В'єтнам до Філіпін і Суматри. Також зростає по всій Північній (вкл. Гренландію), Центральній і західній частині Південної Америки. Вид, мабуть був введений в Австралію, на острови Гілберта і Каролінські острови. Росте на краях озер, ставків, водосховищ, річок, вологих лук і рисових полів у місцях, схильних до затоплення взимку, і повністю водний у мілких, стоячих або повільно рухомих середньо або сильно насичені поживними речовинами води. Укорінюється в пісок, гравій, бруд або мул, часто утворюючи великі газони, але квітне тільки при падінні рівня води. E. acicularis широко продається для садових ставків.

В Україні

Вид знаходиться у червоному списку Дніпропетровської області[3]. Зростає в Поліссі доволі часто, у лісостепі — рідко[4].

Див. також

Галерея
  • Загальний вигляд
  • 1. Eleocharis acicularis

Джерела
  1. Eleocharis acicularis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Данилик І.М. Система родини Cyperaceae Juss. флори України // Укр. ботан. журн.. — 2012. — Вип. 69. — № 3. — С. 341.
  3. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 428.
  5. Dictionary of Botanical Epithets
  6. Wiktionary
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.