Склянський Георгій Ігорович

Народився 23 квітня 1939 року в Києві. В перші дні німецько-радянської війни батько — гвардії старшина Ігор (Ісак) Аронович Склянський (1911—1996), уродженець Кагарлика — пішов на фронт, після 4-х поранень — інвалід II групи[2][3]. 29 вересня 1941 року біля Кудрявського узвозу подруга матері витягла його з братом Аліком з натовпу, якого есесівці гнали до Бабиного Яру на розстріл[4][5][6]. Протягом 26 місяців окупації Києва переховувався з матір'ю Марією Склянською та братом Сашком у сусідів, всі родичі загинули в Бабиному Яру[7]. Настоятель костелу Святого Олександра на прохання матері згодився хрестити їх у католицтво і дав нові імена. Так Альфред Іцкович став Олександром, а Генріх Іцкович — Георгієм[6].

У 1957—1959 роках працював актором Київського російського драматичного театру транспорту. У 1958 році дебютував у кіно у фільмі «Роки молоді». У 1959 році вступив на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової), який закінчив у 1964 році.

У 1967 закінчив аспірантуру ВДІКу. З 1967 року викладав на кафедрі режисури та акторської майстерності ВДІКу. У 1968 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «Деякі проблеми виховання творчого мислення актора».

Актриса і режисер Олена Циплакова згадувала про нього[8]:

…ось був такий педагог на курсі і у Куліджанова з Ліозновою, і у Наумова з Аловим — Георгій Ігорович Склянський. Він був другим педагогом. Це була дивовижна людина, який працював і з Бондарчуком, і з Герасимовим. Він був такий тихий, непомітний, який був з хрестом на грудях завжди під сорочкою, і він був дуже тонкий і глибокий чоловік. Ось з ним ми спілкувалися, можливо, навіть більше, ніж з усіма педагогами, тому що дуже багато занять він проводив, і ми завжди у нього бували вдома. Тобто все, що ми робили, ми з ним обговорювали, розмовляли. Це був такий дуже важливий момент.

У 1968—1969 роках був автором-ведучим телевізійного циклу «Мистецтво кіно».

У 1968—1969 і 1976—1980 роках працював другим режисером кіностудії імені Горького. У співавторстві з Сергієм Герасимовим, як другий режисер, написав сценарій телефільму «Червоне і чорне» (1976).

У 1982 році йому було присвоєно вчене звання доцента[9].

Помер 4 січня 2007 року, похований на Перепечинському кладовищі в Сонячногірському районі Московської області.

• Некоторые проблемы воспитания творческого мышления актера: диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения / ВГИК; Объединен. каф. реж. и актерск. мастерства. — М., 1968. — 187 с.