Скоморовський Рафаїл Соломонович

Рафаїл Соломонович Скоморовський 12 [24] грудня 1899, Житомир[1] — 21 вересня 1962, Київ) — радянський прозаїк, поет, журналіст і перекладач . Член Спілки письменників СРСР (з 1934 року).

Скоморовський Рафаїл Соломонович
рос. Рафаил Соломонович Скоморовский
Народився 24 грудня 1899(1899-12-24)
Житомир, Російська імперія
Помер 21 вересня 1962(1962-09-21) (62 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Діяльність поет, журналіст і перекладач
Членство Спілка письменників СРСР

Біографія

Рафаїл Соломонович Скоморовський народився в сім'ї Соломона Ароновича Скоморовського (1858, Житомир — 1934, Київ) — доктора медицини і філософії, літератора, казенного рабина м Житомира[2] — і вчительки.

Навчався в Київському комерційному училищі 1-го товариства викладачів, яке закінчив у 1918 році. Після закінчення комерційного училища протягом двох років вивчав філологію в Інституті народної освіти в Києві, а потім у роки громадянської війни служив в Червоній армії . Демобілізувавшись, провчився ще два роки в Київському медичному інституті .

У літературі Рафаїл Скоморовський дебютував в 1918 році, коли в київському журналі «Литературные записки» було надруковано його вірш «Море». Професійно літературною та журналістською діяльністю почав займатися з 1922 року. Працював завідувачем відділами літератури, інформації, культури і мистецтва, робочого життя в ряді газет і журналів («Пролетарская правда», «Киевский пролетарий», «Вечерний Киев», «Всеукраинский пролетарий», «Ударник», «Соціалістичний Київ», «Советская литература» та ін.).

У 1930 році у видавництві «Земля и Фабрика» (Москва — Ленінград) вийшла перша книга Раф. Скоморовського (так значилося на всіх прижиттєвих виданнях його творів) — роман «Інтелігенти». Потім в Києві опубліковані збірники «Людина росте», «Оповідання».

У липні 1941 року постановою президії СРПУ спільно з групою письменників України був евакуйований в місто Уфу, де працював в журналі «Українська література». У роки війни уфимські кияни (в столицю Башкирії евакуювали і творчі спілки України, і Українську академію наук, і київські театри) склали братство, об'єднане прагненням допомагати фронту. Вчені працювали на оборонну промисловість, серед яких був і Євген Патон. Артисти, як і літератори, виступали в госпіталях. У серії малоформатних книжечок «Фронт и тыл» — «Библиотека Союза советских писателей Украины» (як значилося на обкладинці кожної) виходили збірки віршів, оповідань, публіцистичних статей і фронтовиків, і тих, хто працював в Уфі. Надруковані в серії і «Запорожці» Р. Скоморовського, і його переклади віршів і прози українських і єврейських літераторів.

У 1943 році був направлений в Київ, де друкувався в газетах «Літературна газета», «Радянська Україна», «Правда Украины», «Радянське мистецтво», «Ленинское знамя», «Київська правда» та ін. Брав участь в зборі матеріалів для «Чорної книги», в січні 1945 року в газеті «Радянська Україна» опублікував нарис про трагедію в Бабиному Яру під назвою «Кривавий Яр» — один з перших нарисів на цю тему[3] .

У повоєнні роки писав оповідання, нариси, роман «Суворі роки», перекладав твори українських письменників.

Помер 21 вересня 1962 року в Києві і похований на Байковому кладовищі .

Сім'я
  • Дружина — Ніна Нухимівна, уроджена Вінер (1903—1972)[4]

Публікації

Книги
  • «Інтелігенти», роман, 1930;
  • «Ферма в лісі», нариси, 1931;
  • «Людина росте», оповідання та нариси, 1935;
  • «Сосни шумлять» (співавтор — Семен Гордєєв), нариси, 1939, 2 видання (1-е видання — російською мовою, 2-е — переклад на українську мову);
  • «Сім'я патріотів Артемових» (у співавторстві з С. Бланком), розповіді, 1940(укр.) );
  • «Оповідання», 1940;
  • «Запорожці», розповіді, 1942;
  • «Суворі роки», роман, 1958 (перша публікація в журналі «Советская Украина», 1956, № 5-7 з ілюстраціями Зіновія Толкачова);
  • «Повернення», розповіді, 1972.

Переклади

Перекладав з української мови твори:

З їдишу :

Література
  • Л. Хінкулов. «Словник української літератури». Том ІІ, частина перша. «Письменники Радянської України». Видавництво Академії Наук Української РСР, Київ — 1948. — стр. 293.
  • «Писатели Советской Украины». Справочник. Издательство «Радянський письменник». Киев. 1960. — стр. 438.
  • «Письменники Радянської України. Бібліографічний довідник». Издательство «Радянський письменник». Киев. 1970. — стр. 395.
  • Н. Ушаков. «Проза лирика». Предисловие к книге Р. Скоморовского «Возвращение». Издательство «Дніпро». Киев. 1972. — стр. 3-5.

Примітки
  1. Николай Иванович Мацуев. Русские советские писатели: материалы для биографического словаря, 1917—1967. — Сов. писатель, 1981.
  2. СКОМОРОВСКИЙ Рафаил Соломонович. Российская Еврейская Энциклопедия.
  3. Круг друзей и знакомых Виктора Некрасова — Киев. Рафаил Скоморовский
  4. Валерий Золотаревский. Щемящая радость воспоминаний

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.