Слісенко Михайло Михайлович

Молодість Михайла пройшла на Донеччині, працював шахтарем, створив сім'ю. Згодом розлучився, приїхав на Черкащину, донька залишилася з мамою. Кваліфікований водій, працював на будівництві, проживав у селі Боровиця.

В часі війни пішов добровольцем до батальйону «Айдар» у липні 2014 року, водій, псевдо «Сєдой». 4 вересня телефонував додому і ніби прощався.

5 вересня 2014-го потрапив до полону під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула. Терористи тіла убитих палили та розчленовували — розрізали животи, проломлювали голови, спалювали ще живих[1].

Потрапив до полону з медсестрою батальйону «Айдар» «мамою Танею». Утримувався на «гауптвахті» ОВК в Луганську, де його як «айдарівця» постійно допитували, 7 вересня, не витримавши тортур, він помер — «мама Таня» свідчила, що його терористи підвісили наручниками до спортивної перекладини й забили до смерті.

14 жовтня терористи передали в районне ТМО Старобільська тіла двох айдарівців, які були в полоні й померли в Луганську; один з них — Іван Ісик, помер 14 вересня, другий невстановлений, помер 6 чи 7 вересня.

Рідні Михайла через суд доводять, що він загинув у полоні луганських терористів.

Без Михайла лишилися мама Марія Романівна 1909 р.н., дочка 18 років, двоюрідна сестра Людмила з дитиною інвалідом.

Станом на лютий 2017 року тіло не знайдено.

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)

• Сльота Володимир Васильович