Смирнов Лев Миколайович
Лев Миколайович Смирнов (21 червня 1911, місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 23 березня 1986, місто Москва) — радянський державний діяч, юрист, голова Верховного суду СРСР, голова Верховного суду РРФСР. Член ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (19.06.1981).
Смирнов Лев Миколайович | |
---|---|
Народився |
21 червня 1911 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
Помер |
23 березня 1986 (74 роки) Москва, СРСР |
Поховання | |
Громадянство | СРСР |
Національність | росіянин |
Діяльність | політик |
Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
Знання мов | російська |
Членство | ЦК КПРС |
Посада | депутат Верховної ради СРСР |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Життєпис
Народився в родині лікаря.
З 1926 року — співробітник редакції газети, лектор, старший методист відділу виконавчого комітету Ленінградської міської ради.
У 1929—1936 роках навчався в Ленінградському державному університеті на факультеті радянського права і в Юридичному інституті імені Криленка, а також (з 1939 року) в аспірантурі, яку не закінчив у зв'язку з початком війни.
У 1934—1935 роках — старший слідчий Ленінградської обласної прокуратури.
У 1935—1938 роках — старший слідчий Мурманської окружної прокуратури.
У 1936 році закінчив Ленінградський правовий інститут.
У 1938—1939 роках — старший слідчий Петроградського району міста Ленінграда.
У 1939—1941 роках — старший слідчий-методист Ленінградської міської прокуратури.
У червні 1941 — 1943 року — військовий слідчий в прокуратурах армій і Ленінградського фронту, учасник німецько-радянської війни.
З вересня 1942 по 1957 рік — в Прокуратурі СРСР: слідчий з найважливіших справах, прокурор слідчого відділу, прокурор для особливих доручень при Генеральному прокурорі СРСР. Займався розслідуваннями злочинів німецьких окупантів на окупованих територіях СРСР.
Був помічником головного обвинувача від СРСР Р. А. Руденка на Нюрнберзькому міжнародному військовому трибуналі. У 1946 році був заступником обвинувача від СРСР С. О. Голунского на Токійському міжнародному судовому процесі за звинуваченням головних японських військових злочинців. Також був державним обвинувачем на Хабаровському процесі.
У 1957—1962 роках — заступник голови Верховного суду СРСР.
У липні 1962 — вересні 1972 року — голова Верховного суду РРФСР.
20 вересня 1972 — 12 квітня 1984 року — голова Верховного суду СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 червня 1981 року за великі заслуги перед Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження голові Верховного суду СРСР Смирнову Леву Миколайовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Президент Асоціації радянський юристів (з 1964 року), член ради Міжнародної асоціації юристів-демократів, член Міжнародної слідчої комісії з викриття злодіянь американського імперіалізму у В'єтнамі, член Постійного консультативного комітету експертів ООН з попередження злочинності та поводження зі злочинцями, почесний доктор права низки зарубіжних університетів.
З квітня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер 23 березня 1986 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (19.06.1981)
- три ордени Леніна (25.10.1967; 17.04.1974; 19.06.1981)
- орден Жовтневої Революції (21.06.1971)
- орден Трудового Червоного Прапора (27.05.1947)
- орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
- орден Червоної Зірки (16.09.1945)
- медалі
Примітки
- Смирнов Лев Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.