Смирнов Михайло Ілліч

Михайло Ілліч Смирнов (1895(1895), Тверська губернія, тепер Російська Федерація 25 жовтня 1974, Москва) — радянський військовий і профспілковий діяч, голова ЦК Спілки гірничих робітників СРСР, керуючий вугільними трестами «Сталінвугілля», «Карагандавугілля» та «Уралвугілля», полковник. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 року. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 року. Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) в липні 1930 — січні 1934 року. Обирався членом ВУЦВК, членом Президії ВУЦВК, членом ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Смирнов Михайло Ілліч
Народився 1895
Тверська губернія, Російська імперія
Помер 25 жовтня 1974(1974-10-25)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Діяльність офіцер, політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання полковник
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія, Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) і КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1904 році слюсарем на заводі в Москві.

Член РСДРП(б) з 1914 року.

У 1918—1921 роках — у Червоній армії. У 1918 році служив комісаром, брав участь у придушеннях антирадянських повстань у Рибінську, Ярославлі і на Тамбовщині. У 1919 році воював на Південному фронті проти військ російських білих генералів Денікіна і Врангеля. Брав участь у бойових діях проти військ Нестора Махна та у придушенні Кронштадтського повстання 1921 року.

З 1921 року працював на відновленні вугільних шахт в Донбасі.

У 1923—1924 роках — голова Полтавської губернської ради професійних спілок. З 1925 року — голова Катеринославської (Дніпропетровської) окружної ради професійних спілок.

У 1928—1930 роках — голова Всеукраїнського комітету Спілки гірничих робітників СРСР.

У січні 1930 року — 1931 року — голова ЦК Спілки гірничих робітників СРСР. У 1931—1933 роках — голова ЦК профспілки робітників вугільної промисловості СРСР. У 1933—1934 роках — голова ЦК профспілки робітників кам'яновугільної промисловості СРСР.

У 1934 році — керуючий вугільного тресту «Сталінвугілля» Донецької області.

У 1934 — квітні 1937 року — керуючий вугільного тресту «Карагандавугілля» в Казахській РСР.

З квітня 1937 року — на керівній роботі в Донецькому вугільному басейні: керуючий тресту «Сталінвугілля».

До 1941 року — керуючий вугільного тресту «Уралвугілля».

З червня 1941 року — в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 роках — військовий комісар полку, військовий комісар 269-ї стрілецької дивізії. У вересні 1942—1945 роках — начальник політичного відділу і заступник начальника тилу Брянського фронту із політичної частини; заступник начальника тилу Ленінградського фронту з політичної частини.

У 1946—1948 роках — голова ЦК профспілки робітників вугільної промисловості східних районів СРСР. Працював керуючим Всесоюзного тресту «Гідромеханізація» Міністерства вугільної промисловості СРСР.

Потім — персональний пенсіонер у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі міста Москви.

Звання

Нагороди

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.