Смош (село)

Смош — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 321 осіб. Орган місцевого самоврядування — Смоська сільська рада, якій підпорядковані села Високе, Заудаївське і Лісове. Розташоване на р. Смош (прит. Удаю), за 19 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки.

село Смош
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Прилуцький район
Рада Смоська сільська рада
Основні дані
Засноване 1629[1]
Населення 321
Площа 2,189 км²
Густота населення 146,64 осіб/км²
Поштовий індекс 17531
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°40′08″ пн. ш. 32°34′01″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 116 м
Водойми Смош (річка)
Місцева влада
Адреса ради 17531, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Смош, вул.Покровська,32
Карта
Смош
Смош
Мапа

Історія

Вперше згадується 1629. У 1654–1781 входив до складу Прилуцького полку як ратушне село.

1732 віддане на ранг генеральному осавулу Лисенку.

З 1744 відійшло до Розумовських.

Найдавніше знаходження на мапах 1787 рік як Смож.

Є запис: «…….и по жене Полтавской губернии Прилукского уезда в селе Смоиш (?) 107 душ и земли 844 десятины ……»

В цьому записі перераховане придане Любові Іванівни(уроджена Маркович). Чоловік Олександр Гнатович Гижицький (1791/1792 — після 1845) .

Дочка колезького асесора Івана Дмитровича Марковича та Варвари Василівни, уродженої Кулябко-Корецької (разом з батьками була внесена до 6-ю частина Дворянській родоводу книги Чернігівської губернії) . Засновник роду Марковичів — Марк Аврамович (пом. 1712), орендар прилуцький та пирятинський, ім'я якого і стало родовим прізвищем для його нащадків. онучатим племінником Любові Іванівни був історик Олексій Іванович Маркович (1847—1903).

У 1862 році у селі володарському казеному та козачому Смошь ( Смож[2]) була церква, завод та 142 двори де жило 477 осіб[3]

У 1911 році у селі Смошь була Покровська церква [4][5], церковно-парафіївська школа та жило 1321 особа[6]

Під час революції 1905–1907 у Смоші відбувалися селянські заворушення.

У період 1917—1921 у селі кілька разів змінювалась влада.

На 1988 р. у селі — центр, садиба колгоспу ім. 60-річчя утворення СРСР, відділення зв'язку, 8-річна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. 1965 споруджено обеліск у пам'ять про воїнів-односельців, які загинули (185 чол.) на фронтах Німецько-радянської війни, надгробок на могилі червоноармійця, загиблого під час громадянської війни, і надгробок на могилі радянського воїна, який поліг 1943 під час визволення села від німецько-нацистських загарбників.[7].Збереглася — дерев'яна Покровська церква (1831)[8].

Уродженцем села є історик 19 сторіччя Маркевич Олексій Іванович.

Див. також

Виноски
  1. ВРУ
  2. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022.
  3. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
  4. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  5. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 114, 544 та 631 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  6. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (російською). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 316 з 562.
  7. Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.752-753.
  8. http://ukrainaincognita.com/ru/derevyannye-khramy-ukrayny/smosh.


Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.