Собака Баскервілів

Усе почалося з того, що у 1900 році Артур Конан-Дойль повертався до Британії з південної Африки після англо-бурської кампанії. На поромі він познайомився з військовим кореспондентом «Дейлі-Експресс» Робінсоном Флетчером. Через рік у Норфолці вони зустрілися знову. Робінсон розповів Конан-Дойлю легенду про собаку, яку називали Чорним Дияволом. Письменник вирішив узяти за основу цю легенду, аби створити яскравий та динамічний твір.

Спочатку Артур Конан-Дойл навіть вирішує написати твір разом із Флетчером, адже саме Робінсон його надихнув на «Собаку Баскервілів» і розповів ще багато цікавого. Однак, коли у серпні 1901 року у журналі «Стренд» почалися перші публікації твору, Робінсон Флетчер не був у числі авторів, бо сюжет був повністю вигаданим та написаним лише Конан-Дойлем. Проте ім'я Флетчера все ж було згадано на титульному листі повісті, де письменник написав, що без Робінсона ця повість не вийшла б у світ. [2]

Шерлок Холмс та доктор Вотсон

Ілюстрація Сідні Педжета

До Шерлока Холмса звертається за допомогою доктор Джеймс Мортімер, сільський лікар. Його друг, баронет сер Чарльз Баскервіль, помер за таємничих обставин біля свого родового маєтку, що знаходиться в англійському графстві Девоншир поблизу Грімпенської трясовини. Усе вказувало на природну смерть, якби не вираз нелюдського жаху на обличчі у покійника.

У роду Баскервілів існує одна моторошна родинна легенда, яку вони передають від покоління до покоління. Легенда ця оповідає про примарного собаку, який уночі переслідує всіх Баскервілів на болотах Грімпенської трясовини. Згідно з легендою, уперше примара з'явилася для того, щоб покарати одного з Баскервілів — безпутного пройдисвіта Гуґо, що жив у XVII столітті. З того часу собака інколи з'являвся знову, щоб забирати життя у нащадків Гуґо. Диявольська примара описується у легенді як велетенський собака чорної масті, з очима, що світяться та величезною пащею.

Доктор Мортімер благає детектива про допомогу, бо з Америки до родового «гнізда» прибуває останній нащадок роду Баскервілів, баронет Генрі Баскервіль, якому теж загрожує небезпека. Холмс вирішує доручити Ватсону супроводжувати сера Генрі до його маєтку та залишатися там із молодим Баскервілем до подальших розпоряджень.

Врешті-решт, убивцею виявляється один із сусідів Баскервіля — Джек Степлтон, який насправді був племінником сера Чарльза та кузеном сера Генрі. Почувши переказ моторошної легенди від самого Чарльза Баскервіля, Степлтон вирішив використати її у своїх цілях. Знаючи, що сер Чарльз хворий і може померти від сильного переляку, він придбав величезного пса, якого потім тримає на болоті. У потрібний момент Степлтон розмалював тварину фосфором, який не мав запаху та світився у темряві, і натравив на сера Чарльза. Той, налякавшись, почав тікати і помер від серцевого нападу.

Удруге Степлтон вирішив повторити цю пригоду з Генрі Баскервілем. Але в останню мить, коли собака кинулася на баронета, її застрелив Холмс.

Степлтон, намагаючись втекти від правосуддя, потопає у болоті.

• Вікіджерело. Твір мовою оригіналу. (англ.)
• Переклад твору «Собака Баскервілів»
• Конан Дойл А. Пес Баскервілів. Торонто : ZUK Publishers, б.д. 219 с.
• Аудіокнига «Собака Баскервілів» на сайті Youtube