Український державний хіміко-технологічний університет

Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ДХТІ) засновано 15 травня 1930 року.

Серед засновників були відомі хіміки: академік АН УРСР О.І. Бродський та професор Павло Рубін.

ДХТІ було створено на базі провідних наукових шкіл вчених-хіміків Дніпра як вищий навчальний заклад промислового регіону України для вирішення завдань інтенсифікації хімічної промисловості та розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень в цьому напрямку.

З 1993 р. ДХТІ отримав статус державного університету. Нині Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-технологічний університет» — єдиний в Україні спеціалізований вищий навчальний заклад у галузі хімії та хімічної технології. Форма власності — державна. Рівень акредитації — IV.

Університет складається з шести факультетів денної форми навчання, магістратури, аспірантури, докторантури, екстернатури, заочного факультету, факультетів довузівської підготовки і післядипломної освіти.

Початок становлення університету був покладений в 1916 р. академіком Львом Писаржевським та його учнями, які організували хімічне відділення при Вищих жіночих курсах. У 1921 р. у Катеринославському гірничому інституті була відкрита кафедра електронної хімії, яку очолив Л. В. Писаржевський.

Так створювалась база, яка дозволила в 1925 р. за ініціативи академіка Пісаржевського і професора Рубіна створити при металургійному факультеті Дніпровського гірничого інституту хіміко-технологічне відділення, яке мало два напрямки: технології твердого палива та металографії. В 1928 р. це відділення було перетворено в хіміко-технологічний факультет.

У 1930 р. на базі цього факультету був створений самостійний вищий навчальний заклад — Дніпропетровький хіміко-технологічний інститут. Сюди перейшли працювати відомі вчені Л. В. Писаржевський, О. І. Бродський, Ю. В. Коршун та ін. Першим директором інституту був П. Т. Сторожук. Далі інститут очолювали Б. Т. Бєлокопитов (1932—1937), М. І. Савін (1937—1941), Н. М. Бичков (1941).

На початку 30-х років у інституті були два факультети: технологічний зі спеціальністю «Виробництво коксу» та факультет основної хімічної промисловості зі спеціальністю «Виробництво кислот та лугів». У 1933 р. був створений механічний факультет зі спеціальністю «Обладнання хімічних заводів».

У 1938—1939 р.р. в інституті працювали 6 професорів, 45 доцентів, 40 асистентів. На цей час інститут став відомою вищою школою, що готувала спеціалістів для хімічних виробництв. Рішенням Ради народних комісарів СРСР у 1939 р. інститут був переведений з третьої у другу категорію з правом присудження вченої степені кандидата наук за кафедрами: аналітичної, фізичної, органічної хімії, технології органічних речовин та технології пірогенних процесів.

Стрімкий розвиток інституту був перерваний війною. Інститут був евакуйований до міста Кемерово і деякий час діяв як оборонне підприємство, що виробляло пляшки з запалювальною сумішшю. Скорочений штат викладачів очолював А. І. Карасик.

Велике значення для виробництва озброєння у роки війни мали праці М. А. Лошкарьова з гідрометалургії нікелю і кобальту. Професор В. І. Даль брав активну участь у створенні замінників мастил. Його праці в області окислення пеку були використані для підвищення виробництва алюмінію.

В травні 1944 р. інститут повернувся у Дніпропетровськ, де почався повний 1944—1945 навчальний рік. На перший курс були зараховані 100 студентів. Стільки ж було і на старших курсах. У післявоєнні роки інститутом керували М. І. Савін (1944—1950), член-кореспондент АН УРСР професор М. А. Лошкарьов (1950—1972), професор В. Д. Пархоменко (1972—1984), професор Я. І. Бєлий (1984—1998), професор М. В. Бурмістр (1998—2014), професор О. А. Півоваров (2014—2019), з серпня 2019 року ректор Костянтин Михайлович Сухий.

У 40-60-ті роки відкрилися 4 факультети і 10 кафедр. Якісно поліпшився викладатський склад: докторами стали Ю. І. Усатенко, С. І. Бурмістров, Г. І. Бєляєв, В. В. Товаров, А. В. Баранов, О. С. Ксьонжек, В. Г. Панасюк, В. І. Даль, А. В. Дятлов та ін.

У 1969—1970 навчальному році в інституті було вже 32 кафедри. Працювали в ньому 367 викладачів, у тому числі 17 докторів наук, і 171 кандидатів наук. Лауреатами Державної премії становляться професори В. В. Товаров і І. А. Фомічьов. Великий вклад вніс член-кореспондент Казахської РСР В. В. Стендер. В інституті створюються галузеві науково-дослідницькі лабораторії.

2018 року Віктор Гевод, доктор хімічних наук, який викладає в Українському державному хіміко-технологічному університеті, презентував фільтр для води, що працює без змінних картриджів. За основу розробник взяв процес очищення води у природі. Як пояснив винахідник: у водопровідних системах забруднення води відбувається за рахунок розмноження гнильних бактерій. Якщо в воду подавати повітря, так створюються тепличні умови для утворення іншого виду мікробів.[2]

ДВНЗ УДХТУ очолює навчально-методичну комісію Міністерства освіти і науки України з напрямку «Хімічна технологія та інженерія», має розвинену науково-дослідну частину, два науково-дослідних інститути, проблемну лабораторію, 12 науково-дослідних лабораторій, відділення НАН України разом з ІОНХ України, філію Українського науково-технологічного центру, Інформаційний комп'ютерний центр, центр розвитку економічної освіти «Перспектива», поліграфічно-видавничий комплекс.

З перших років існування університету високий теоретичний рівень знань поєднувався з ґрунтовною практичною підготовкою студентів. Це стало можливим завдяки високій науковій кваліфікації професорсько-викладацького складу, співпраці з передовими підприємствами Придніпровського та інших регіонів, а також завдяки сучасному науково-технічному рівню лабораторної бази.

Навчальний процес в ДВНЗ УДХТУ (за даними 2006 року) забезпечують 495 високо-кваліфікованих викладачів серед яких 44 (8,9 %) — доктори наук, професори та 263 (53 %) кандидатів наук, доцентів. Висока якість навчання забезпечується сучасною обчислювальною технікою та комп'ютерними мережами, навчальними лабораторіями; бібліотекою університету з унікальним фондом літератури з хімії, хімічних та харчових технологій; створенням ІнКомЦе-нтру, університетського телевізійного центру.

За 75 років ХХ ст. діяльності в університеті підготовлено більше 45000 висококваліфікованих фахівців, видано понад 110 монографій та 60 підручників і навчально-методичних посібників. Підготовлено 80 докторів і понад 900 кандидатів наук. Вчені університету — автори багатьох винаходів: це 2000 патентів і авторських свідоцтв.

Випускники університету працюють керівниками провідних підприємств і наукових закладів, в органах виконавчої та законодавчої влади. Висококваліфіковані спеціалісти університету є членами Вищої атестаційної комісії та Вищої атестаційної колегії України, членами науково-методичних рад та експертних груп міністерств та відомств, членами галузевих Українських та міжнародних академій наук.

ДВНЗ УДХТУ маючи вищій IV рівень акредитації випускає висококваліфікованих фахівців та науковців за 38 спеціальностями (бакалаври, спеціалісти і магістри) з таких напрямків:

• ОНС — екологія
• Е та ПХТ — електрохімія та природоохоронні хімічні технології
• ХТ Н РЕ — хімічні технології неорганічних речовин, рідкісних розсіяних елементів та наноматеріалів
• ХДК — хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів
• ТВВ — технологія водопідготовки та водоочищення
• Т П ДП — хімічні технології синтетичних і природних полімерів, лакофарбових та композиційних матеріалів
• ХТП — хімічні технології переробки нафти, газу, вуглецевих та альтернативних енергоресурсів
• ППН — хімічні технології переробки полімерних, композиційних та наноматеріалів
• Г — хімічні технології переробки еластомерних матеріалів медичного, технічного та  побутового призначення
• ТЖ — технології жирів і жирозамінників
• ТЕ — технологічна експертиза та безпека харчової продукції
• ТХ — технологія хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчоконцентратів
• МВПВ — матеріали видавничо-поліграфічних виробництв
• БТ — біотехнологія та біоінженерія
• Ф — фармація, промислова фармація
• О — хімічні технології органічних речовин
• ТД — хімічні технології і дизайн виробів кераміки, скла та будівельних матеріалів
• ІП — інжинірінг харчових продуктів
• ІО — інжинірінг виробничих об'єктів
• ІВ — інжинірінг пакуваьлних виробів
• КС — комп'ютерна інженерія
• ІС — комп'ютерні науки
• А та КІТ — автоматизація та комп'ютерно інтегровані технології
• МС — метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка
• ТМ — технології машинобудування
• АЕ — атомна енергетика
• ЕТТ — теплоенергетика
• М — обладнання хімічних та нафтопереробних виробництв
• ХМ — комп'ютерне проектування промислового обладнання
• МП — комп'ютерне проектування та експлуатація обладнання для переробкиполімерних виробництв
• МФ — обладнання фармацефтичних та біотехнологічних виробництв
• МР — маркетинг
• ФІН — фінанси і кредит
• МЕН — менеджмент організації та адміністрування
• ЕК — економіка підприємства
• КІБ — економічна кібернетика
• УЯ — управління якістю
• БА — економічна безпека та бізнес аналітика
• ФІЛ — філологія (романо-германські мови та літератури (загальний і технічний переклади включно), перша - англійська)

• Список вишів, що готують спеціалістів з видавничо-поліграфічної справи

• Офіційний сайт УДХТУ
• Сайт кафедри хімічного машинобудування УДХТУ