Сокирин
Соки́рин — село в Україні, в Козелецькому районі Чернігівської області. Населення становить 117 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сираївська сільська рада.
село Сокирин | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район/міськрада | Козелецький район |
Рада | Сираївська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA74100190450064446 |
Основні дані | |
Засноване | не пізніше 1666 |
Населення | 117 (01.01.2014)[1] |
Площа | 1,804 км² |
Густота населення | 100,89 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17081 |
Телефонний код | +380 4646 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°48′43″ пн. ш. 31°02′13″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
113 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17081, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с.Сираї, вул.Київська,44 |
Карта | |
Сокирин | |
Сокирин | |
Мапа | |
|
Церква
У селі є православна Свято-Феодосіївська церква, збудована в 1900—1902 роках. Являє собою дерев'яну, хрещату, п'ятидільну споруду. Південні й північні рамена — прямокутні у плані, обабіч гранчастої апсиди — невеликі зруби ризниці й паламарні. Видовжений західний притвор сполучається з наметовою двох'ярусною дзвіницею типу «четверик на четверику». Над середхрестям — восьмерик із наметовою банею, увінчаною ліхтариком. Зберігся іконостас та ікони XVIII—XIX ст.
Історія
З давніх часів навколишні землі входили до складу Остерського повіту Київського князівства. З 1426 повітом управляв князь Дмитро Семенович Зубревицький на прізвисько Сокира. Можливо, князь Дмитро й заснував Сокирин, назвавши поселення на свою честь.
Хоч офіційна дата заснування — 1750, однак поселення під назвою Секърина хутор (як і багато навколишніх поселень) було згадане в переписній книзі Сибирского приказу №495 (1666). На хуторі мешкали Сидорко Захарченко, в якого був віл, та Івашко Кузмин, у якого була коняка.[2]
Згідно з Генеральним слідством Київського полку станом на 1726 р. въ деревнѣ Сокиринѣ 3 двори згідно з універсалом полковника Танського від 1721 року були дані в тимчасове користування Носівському сотнику Івану Прутянулу.[3]
Сокирин, поряд із Заворичами, був місцем відпочинку купців і торговців після денного переходу по Чернігівському тракту.
Див. також
Примітки
- Козелецький район. Потенціал економічного розвитку
- Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 358.
- Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 36.