Солнцево (станція метро)

Назва станції «Солнцево» походить від однойменного району, що у 1984 році увійшов до складу Москви. До цього тут розташовувалася відоме з XVII століття село Суково, яке належало князям Трубецьким. Назву «Солнцево» було надано цьому району у 1938 році, на честь однойменого нового селища для московських робітників Солнцево[3]. Спочатку станція Солнцево була умовно позначена ще у 1973 році в Генеральному плані розвитку Москви. У плані за 1985 рік станція була включена до проєкту хордової лінії Солнцево — «Митищі». Також московський уряд деякий час розглядав варіант подовження до Солнцево Сокольницької лінії до 2014 року, але від цього проєкту відмовилися[4][5].

Колонна двопрогінна станція мілкого закладення (глибина закладення — 13 м[1]) з острівною платформою.

Станція з колійним розвитком — до 1-ї та 2-ї головних колій примикають 2 одноколійні ССГ з електродепо «Солнцево» з боку станції «Боровське шосе».

На платформі імітовані сонячні промені, що виникають через світні отвори в стінах і стелі завдяки відбиваючим властивостям штучних джерел світла. На стінах є навігація у вигляді світлових смуг в транслюцентному штучному камені[6][7]. При підйомі ескалатором пасажири можуть побачити оптичну ілюзію у вигляді висхідного сонячного диска[8].

Станція розташована під вулицею Богданова між примиканням до неї вулиці Попутної і храмом преподобного Сергія Радонезького, на видаленні від водоохоронної зони Великого Солнцевського ставка.

Станція має два підземних вестибюля з виходами в підземні переходи. З південно-західного вестибюля можна вийти до вулиці Богданова, вулиці Попутної і вулиці Авіаторів, з північно-східного — на вулицю Богданова, поблизу Сергіївської церкви.

• Автобуси: 689, 695, 707, 729, 793, 862

• 
  Загальний вигляд станційної зали
• 
  Вигляд платформи

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Солнцево (станція метро)