Соловейко східний

Солове́йко схі́дний[1], або звича́йний (Luscinia luscinia) — невеликий співочий горобцеподібний птах родини мухоловкових (Muscicapidae), інколи його відносять до родини дроздових (Turdidae). В Україні звичайний гніздовий, перелітний птах[2].

?
Соловейко східний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Соловейко (Luscinia)
Вид: Соловейко східний
Luscinia luscinia
(Linnaeus, 1758)

Ареал поширення Luscinia luscinia      гніздування      зимування
Посилання
Вікісховище: Luscinia luscinia
Віківиди: Luscinia luscinia
ITIS: 560896
МСОП: 106006592
NCBI: 391696

Опис

Маса тіла 22—32 г, довжина тіла близько 17 см. Дорослий птах зверху бурий, надхвістя зі слабким рудуватим відтінком; низ білуватий, з нечіткими темними плямами на волі; боки тулуба буруваті; махові пера бурі; хвіст бурий, з рудим відтінком; дзьоб і ноги бурі. Молодий птах буруватий, строкатий, на перах темна облямівка. Соловейко східний дуже подібний до соловейка західного, від якого відрізняється темними плямами на волі, але найдостовірніше — піснею[2].

У соловейків дуже багатий репертуар — ці птахи здатні відтворювати до 1000 різних звуків, у порівнянні зі 340 звуками жайворонка та 100 звуками дрозда чорного. У момент співу соловейко забуває про небезпеку, опускає крила й цілковито віддається співу[3].

Поширення

Поширений на гніздуванні в Європі та Азії, зимує в Африці. Є вікарним видом по відношенню до соловейка західного. В Україні гніздиться на всій території, крім Карпат і більшої частини Криму; під час міграцій трапляється скрізь.

Гніздування

Соловей стародавнього Углича
Кладка
Сонограми фрагментів пісень соловейків звичайного та південного дають можливість надійно розрізнити ці два види за голосом


Гніздиться по узліссях листяних зволожених лісів, в заростях кущів у сирих ярах, світлих невеликих гаях, закинутих садах, парках з густим підростом та підліском, у густих листяних молодняках, загущених лісосмугах вздовж доріг.

Гніздяться окремими парами, які у сприятливих місцях можуть бути розміщені на відстані 50—100 м одна від одної. Гніздо будує зазвичай на землі біля коріння кущів, дерев, іноді під кучами хмизу, рідко — невисоко над землею (15 см або дещо вище) у розгалуженні кущів. Гніздо, як правило, розміщується не в ямці, як у більшості птахів, що гніздяться на землі, а серед лісової підстилки таким чином, що його краї бувають на одному рівні з поверхнею.

Гніздо являє собою досить грубу споруду. Зовнішній її шар складається з декількох рядів напівперегнившого листя дерев. По краях гнізда до них добавляються гілочки, сухі стебла трав'янистих рослин, часто листя осоки. Основа гнізда зазвичай також складається з листя. Лоток вистланий дуже тонкими стеблами злаків та їх розмочаленими листочками, корінцями, шерстю, іноді з домішками кінського волоса. Пір'я для висилки не використовуються.

У повній кладці 4—5, інколи 6 яєць. Шкаралупа блискуча, іноді майже матова. Забарвлення її варіює від оливково-коричневого до темно-шоколадного кольору. Плям або крапок на шкаралупі немає, але в окремих випадках на одному з його кінців відмічається більш рудуватий відтінок, обумовлений наявністю великої кількості дрібних коричнево-рудуватих крапок.

Повні свіжі кладки зазвичай з'являються в другій та третій декадах травня. У випадку розорення гнізда можлива повторна кладка. Насиджує самка протягом 13—14 діб[4].

Охорона

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

Посилання

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  3. Співи Птахів (19 червня 2019). Соловейко східний (рідкісні звуки птахів) [Luscinia luscinia / Обыкновенный соловей] - співи птахів. Процитовано 24 червня 2019.
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.