Солошенко Юрій Данилович

Ю́рій Дани́лович Солошенко (6 травня 1942, Глобине, Україна 4 квітня 2018, Полтава, Україна) — український політв'язень, засуджений у Москві.

Солошенко Юрій Данилович
Народився 6 травня 1942(1942-05-06)
Глобине, Кременчуцький район, Україна
Помер 4 квітня 2018(2018-04-04) (75 років)
Полтава, Україна
Громадянство  СРСР Україна
Національність українець
Діяльність інженер
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Життєпис

Народився у містечку Глобине на Полтавщині[1]. Закінчив ХНУ в Харкові. Працював інженером на оборонному заводі, згодом очолив це підприємство й тривалий час був генеральним директором полтавського оборонного заводу «Знамено» (до 2010 року, загальний стаж роботи на заводі — 48 років)[джерело?]. Підприємство виготовляло протиповітряні радари, комплектуючі до зенітно-ракетних комплексів. Солошенко вимушено сам шукав ринки збуту, переважно вони були російськими.

Дружина й старший син Олександр відмовляли його від поїздки до Росії, щось недобре відчув уже при перетині кордону, хоча мав попередньо куплений квиток до Полтави на той же день. У цю пастку Солошенка заманив давній знайомий з Москви, з яким він довго співпрацював, запросивши нібито для консультації.

Під час арешту 5 серпня 2014 року в Солошенка вилучено 6 тисяч доларів США, які, на думку російських слідчих, мали бути витрачені на придбання секретних виробів. При затриманні його звинувачували, що він завербований «фашистським режимом» та збирався вивозити з російського заводу секретне обладнання на вантажному автомобілі. Після арешту Солошенка «товариш» щез.

Утримувався в Лефортовській тюрмі. 14 жовтня 2015-го Московський міський суд засудив Солошенка до 6 років за «шпигунство»: «Засудити Солошенка, громадянина України, 1942 року народження, пенсіонера, до шести років позбавлення волі в колонії суворого режиму».

16 грудя 2015 року, незважаючи на вік, етапований до колонії.

14 червня 2016 звільнений. Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва виміняли в Росії на громадян України Олену Гліщинську і Віталія Діденко, які звинувачувались у сепаратистській діяльності в Одеській області.[2]

Помер 4 квітня 2018 року від онкологічного захворювання[3].

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.