Сорока звичайна

Довжина тіла 44-46 см, маса 150—240 г, розмах крил 58—60 см[3]. В Україні звичайний осілий птах на всій території[3]. У сороки своєрідне забарвлення пір'я: голова, шия, спина, горло, воло і верхня частина грудей блискучо-чорні, на голові та спині із зеленим відливом; плечі та більш-менш виразна, часто лише ледве позначена поперечна смуга на спині та нижній частині тіла білого кольору; махові пера сині, зовнішній їхній край зелений, покривні пера великих махових пер теж зелені, зсередини махові пера здебільшого білі й лише на кінці темні[2]. Завдяки білим плямам на боках птах дістав народну назву — сорока-білобока.

Голос — різкі клацання, постукування, хрипкі крики[4][3]. Саме тому, тваринний світ завжди прислухається, коли стрекоче сорока, бо обережна і пильна сорока першою з висоти попереджає інших тварин на землі про появу хижаків у небі, або на землі[5].

Птах досить поширений у Європі й Азії. Основні оселища — польові гаї, узлісся, сади[2]. Сорока уникає поселень у високих горах, безлісих рівнинах і густих лісах[2]. Сорока охоче селиться поряд з людиною і там, де її не чіпають, стає надзвичайно довірливою, та, навіть, настирливою[3]. Живуть птахи постійними парами, які зберігаються й узимку.

Сороки — одні з найрозумніших птахів. Вони здатні впізнати себе в дзеркалі. Сороки можуть рахувати до 4, але що більша різниця між предметами, то важче порахувати птахам. Також вони мають продумані ритуали, у тому числі пов'язані з померлими сороками.

Зазвичай сороки живуть осіло[3]. Проживають переважно у парках, садах, часто біля людських будівель[3]. Не люблять густих лісів або гір. Сороки обирають партнера на першому році життя, а за два роки пара починає будувати гніздо і вирощувати потомство. Пари дуже відважні: вони за будь-яку ціну захищатимуть своїх пташенят від інших сорок.

Сороки всеїдні[3]. Живиться сорока різноманітними комахами, насінням дикорослих трав, зерном злакових сільськогосподарських культур[2]. У їхній раціон входять також дрібні гризуни, ящірки. Та найчастіше сороки розоряють гнізда інших пташок, викрадаючи яйця і пташенят. Сорока нападає на маленьку пташку або пташеня, притримує жертву однією лапою, а дзьобом розкльовує її тіло, На здобич злітається зграя сорок, зчиняючи страшенний стрекіт. Сороки не бояться вкрасти щось і у людей. Так, вони можуть вкрасти курчат, або заклювати їх на смерть - всі до одного прямо на господарському подвір'ї.

Сороки будують декілька гнізд, «робоче» з яких лише одне. Гнізда кулястої форми, побудовані з гілок. Самиця відкладає 5-8 яєць у квітні-травні, і висиджує їх 17-18 днів[3][2].

У Китаї сорока означає щастя і радість. Існує фразеологізм «зустріч на сорочому містку», що означає зустріч подружжя або закоханих після довгої розлуки^{[джерело?]}.

В Україні та Росії до сороки ставляться негативно. Птаха порівнюють з балакучою жінкою, звідси й фразеологізм «Сорока на хвості принесла».

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Сорока // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1808. — 1000 екз.