Софія Угорська (герцогиня Саксонії)

Софія народилась близько 1050 року в родині герцога Угорщини Бели та його дружини Ріхези Польської. Батько в цей час був правителем третини Угорщини, яка включала автономне Нітранське князівство й історичний комітат Біхар,[1] з правом карбувати власну монету. Матір доводилася донькою польському королеві Мешкові II, сучасні дослідження свідчать, що її справжнім іменем було Адельгейда.[2] В родині вже зростали сини Геза, Ласло та Ламперт. Згодом народилися доньки Євфемія,[3] Ілона, Марія та Аделаїда. Королем Угорщини в цей час був їхній дядько Андрій I.

Після коронації сина Андрія, Шаламона, відносини між ним та Белою стали напруженими. Останній залишив Угорщину та знайшов прихисток у свого шурина Болеслава II. У 1060 році він повернувся на чолі польського війська. Андрію на допомогу рушили німецькі загони, відправлені регенткою Агнес де Пуатьє. Громадянська війна між братами завершилася перемогою Бели, який став королем Угорщини.

В той же час був знайдений перший наречений для Софії. Ним став граф Веймара Вільгельм IV, який походив з тюринзького дому Веймар-Орламюнде. Він очолював похід німецьких військ проти повсталого Бели у 1060 році. У битві при Візельбурзі Вільгельма захопили у полон. Старший брат Софії, Геза, вражений його хоробрістю, умовив батька відпустити графа на волю та видати за нього Софію. Той, однак, помер до весілля, слідуючи із нареченою додому.[4]

Софія, зрештою, одружилася із небожем першого нареченого, Ульріхом, який був маркграфом Крайни та Істрії.[5] Відомості про їхній шлюб містяться у хроніці Саксонського анналіста.[6] У подружжя народилося п'ятеро дітей:

• Ульріх (? — 1112) — граф Веймара (1070—1112), маркграф Крайни (1098—1112) та Істрії (1098— близько 1107), був одружений з Адельгейдою Тюринзькою, дітей не мав;
• Поппо (? — 1098) — маркграф Крайни (1070—1098) та Істрії (1096—1098), був одружений із Ріхгардою фон Спангейм, мав двох доньок;
• Ріхгарда (? — близько 1110) — дружина графа Шаєрна, Екегарда I або його брата Отто II;
• Вальбурга (? — ?) — дружина князя Брно Конрада або князя Моравії Удальріка;
• Адельгейда (? — 1122) — дружина войта Регенсбургу Фрідріха II, а після його смерті — графа Лурну Удалшалка, мала четверо дітей від першого шлюбу.

Магнус Саксонський на картині Л. Кранаха-молодшого

Чоловік Софії, використовуючи дружні стосунки з Угорщиною, відразу почав розширювати свої володіння в Істрії, незважаючи на опір патріарха Аквілеї та Венеціанської республіки. До 1063 року він уже володів великими територіями уздовж Адріатичного узбережжя до Фіуме, які пізніше стали герцогством Меранія; його права на ці землі були офіційно визнані Генріхом IV. У 1067 році Ульріх до того ж став номінальним графом Веймару. Втім, на початку березня 1070 року він помер.

Невдовзі після смерті першого чоловіка, Софія вийшла заміж за старшого сина герцога Саксонії, Магнуса.[7] Другий шлюб підтверджується хронікою церкви Святого Михайла у Люнебурзі.[6] У подружжя народилося двоє доньок:

• Вульфхільда (? — 1126) — дружина герцога Баварії Генріха IX Чорного, мала восьмеро дітей;
• Ейліка (? — 1142) — дружина герцога Саксонії та графа Балленштедту Отто Багатого, мала сина та доньку.

У березні 1072 року її чоловік став правлячим герцогом Саксонії. В цей час він перебував у полоні в фортеці Гарцбург[8] та був звільнений лише наступного року під час Саксонського повстання.[9]

Софія пішла з життя 18 червня 1095 року. Її прах спочиває у монастирі Святого Михайла у Люнебурзі.

Магнус другого шлюбу не брав та пережив дружину на одинадцять років.

• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Софії Угорської (англ.)
• Генеалогія Магнуса Саксонського (англ.)