Союз письменників Естонії

Естонський союз письменників було засновано 8 жовтня 1922 року на третьому конгресі естонських письменників, що відбувався у Талліннській ратуші. На той момент союз налічував 33 члени. Юридично, до 1927 року, місцем розташування союзу було місто Таллінн, пізніше – Тарту. Організація займалась пошуками можливостей і засобів для видання творчих праць письменників-членів союзу. 27 квітня 1923 року організація видала перший номер літературного журналу Лоомінг (укр. Творчість)[1].

Після окупації Естонії Радянським союзом 19 жовтня 1940 року Естонський союз письменників було ліквідовано. Замість колишнього союзу почалась підготовка до створення нової організації. Зрештою, на конференції, що проходила у Москві 8-9 жовтня 1943 року, було започатковано Союз радянських письменників Естонії. Таку назву союз мав до 1958 року, після чого був перейменований на Союз письменників Естонської РСР. Таку назву організація мала до кінця радянської доби[1].

Під час німецької окупації Естонії 1941-1944 років до складу правління союзу входили 3 чинних члени організації, яку очолював Альберт Ківікас. 1943 року Естонському союзу письменників, як аполітичній організації, було дозволено відновити свою діяльність. Головою союзу був обраний Густав Суйтс[1].

1945 року у Стокгольмі, за ініціативою естонських письменників, які утекли до Швеції від радянської влади, було засновано Зарубіжний союз письменників Естонії, який у різні роки очолювали Август Мялк (1945—1982), Калью Лепік (1982—1999) і Енн Ниу (1999—2000)[1].

1991 року організація отримала свою попередню назву. У жовтні 2000 року Зарубіжний союз письменників Естонії був розформований, а його чинні члени у повному складі увійшли до єдиного союзу на Батьківщині. За даними 2012 року Естонський союз письменників налічує 300 членів, частина яких діє в Естонії, решта – за кордоном[1].