Генрік Віснапуу

За професією — вчитель. Закінчив повітову школу в Тарту, у 1907 році здав при гімназії в Нарві екзамен на посаду викладача початкових класів, після чого працював у школах.

У 1912 році переїхав до Тарту, де викладав у жіночій гімназії естонську мову і літературу. У той же час відвідував лекції з філософії в Тартуському університеті. У 1916 році поступив до Тартуського університету, у 1922—1923 роках навчався в Берліні.

У період з 1917 по 1935 рік працював журналістом. У 1935—1944 роки (в тому числі під час німецької окупації Естонії) — працівник відділу культури державного управління інформації. Досить можливо був автором некролога Сєверянина, що помер в Таллінні в грудні 1941 року[4]

Відгукнувшись на бомбардування Таллінна радянською авіацією, написав вірш «Uus Herodes» («Сучасний Ірод»).[5][6] .

У зв'язку з наступом Червоної Армії у 1944 році виїхав до Німеччини; у 1949 році переїхав у США.

Перші вірші Г. Віснапуу відносяться до 1908 року. Спільно з поетесою Марією Ундер, письменниками Фрідебертом Туґласом, Йоганнесом Барбарусом, Августом Ґаілітом та іншими літераторами входив у засновану в 1917 році групу Сіуру, сформувався як талановитий поет-символіст. У період 20-х — 30-х років XX століття став одним з найбільших естонських поетів свого часу. Поезія Г. Віснапуу несе в собі елементи футуристичного і експресіоністського художніх впливів.

• Поети Естонії. Ленинград: Советский писатель, 1971 (Библиотека поэта. Малая серия).

• Мисникевич Т. В., Пильд Л. Игорь Северянин — переводчик поэзии Хенрика Виснапуу // Русская литература. 2012. № 2. С. 192—202.