Спарро Павло Іванович

Народився в Санкт-Петербурзі, у родині американського віце-консула. З 1824 року навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1836 року отримав атестат 1-го ступеня.

1838 року приїхав до Києва як помічник Вікентія Беретті. У 1840–60-х роках працював єпархіальним архітектором, здебільшого будував монастирські споруди, збудував декілька церков.

З 1870-х років працював з приватними замовленнями, зводив особняки та прибуткові будинки. Остання робота архітектора в місті датована 1886–1887 роками.

Його син мешкав на вулиці Ярославів вал 31[1]

Вживав стильові форми російсько-візантійського стилю, неоренесансу і необароко.

• Будинок митрополита Свято-Покровської пустині в Голосієві (1840),
• Надбудова 4-го ярусу дзвіниці Софійського собору (1851—1852, співавтор Федір Солнцев),
• Братський корпус у Видубицькому монастирі (1846),
• Келії у Михайлівському Золотоверхому монастирі (середина XIX століття),
• У Братському Богоявленському монастирі прибудови до Нового академічного корпусу (1846) і Старого академічного корпусу (1863—1864).

• 
  Дзвіниця Софійського собору

У Києво-Печерській лаврі

• Лікарняні келії / корп. 26 (1841—1842),
• Келії на Ближніх печерах / корп. 44 (1847),
• на Гостиному дворі лаври — Лікарня з церквою / корп. 68 (1848—1850),
• Готель для іменитих богомольців / корп. 56 (середина XIX століття),
• Інший готель / корп. 58 (1849),
• Склад книжок та паперу друкарні / корп. 112 (1850—1851),
• Простонародний будинок (не зберігся).
• Спроектував будинок при огорожі Лаврського готелю / корп. 54. Там само перебудував митрополичий будинок.

Будував книжкову крамницю, братську лікарню Микільського монастиря. Надбудовував другі поверхи Друкарського і Економічного корпусів та інших будівель.

У Флорівському монастирі Спарро були споруджені

• Корпус № 7 (1847),
• Мурована огорожа монастиря на горі Киселівка (кініць 1840-х — початок 1850-х років),
• Троїцька «цвинтарна» церква (1855—1859),
• Тепла церква на честь ікони Казанської Божої матері (1841—1844),
• Дзвіниця і трапезна Воскресенська церква (1860—1862, проект інженера Духоніна).

В Китаївській пустині збудував

• Братський корпус («старий дім») біля Троїцької церкви (1843—1844),
• Огорожу з північно-західною брамою (1851—1852, не збереглась).

Брав участь у проектуванні й будівництві Володимирського собору (1860, 1865).

Житлові будинки, зведені за приватними замовленнями

• Особняк Берестовських на Софіївській вулиці, 9 (1853),
• Добудова житлового будинку на Прорізній вулиці, 16 (1871, не зберігся),
• Прибутковий будинок С. Єремєєва на Бібіковському бульварі (нині бульварі Тараса Шевченка), 26-а, 28 (1872),
• Особняк Фромета на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 36 (1873, проект Володимира Ніколаєва),
• Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 23 (1873, не зберігся),
• Житловий будинок І. Оглоблина на Андріївському узвозі, 4/26 (1874),
• Житловий будинок на Гімназичній вулиці (нині вулиця Леонтовича), 6 (1874)
• Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 30 (1874, не зберігся),
• Житловий будинок на Прорізній вулиці, 22 (1875),
• Житловий будинок на Михайлівській вулиці, 9 (1875),
• Особняк В. І. Сербулова з мезоніном на Бульварно-Кудрявській вулиці, 3 (1876),
• Житловий будинок на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 38 (1876),
• Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 35 (1876),
• Власний особняк на вулиці Ярославів Вал, 31 (1876, не зберігся),
• Флігель Ф. Людвиковського / три поверхи в садибі на Костельній вулиці, 4 (1878, не зберігся),
• Житловий будинок на Андріївському узвозі, 18 (1879, пізніше добудований),
• Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 18 (1879),
• Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 19 (1879),
• Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 27 (1879, не зберігся),
• Житловий будинок на Шулявській вулиці (нині вулиця Льва Толстого), 8 (1879—1887),
• Особняк А. Лунєва на Ярославській вулиці, 8 (1880),
• Прибутковий будинок Д. Лазарева на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 10 (1881—1882),
• Прибутковий будинок В. Сергеева на Безаківській вулиці (нині вулиця Симона Петлюри), 12 (1883),
• Житловий будинок на Стрілецькій вулиці, 6 (1886, не зберігся),
• Два житлові будинки на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 37 (1886—1887, не збереглися).

• 
  Особняк В. Сербулова на Бульварно-Кудрявській вулиці, 3
• 
  Особняк Берестовських на Софіївській вулиці, 9
• 
  Прибутковий будинок по Малій Житомирській вулиці, 18
• 
  Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 19
• 
  Прибутковий будинок Д. Лазарева на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 10
• 
  Житловий будинок на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 38

• Спарро Павло // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: біографічний довідник / В. І. Тимофієнко; Головне управління містобудування та архітектури Київської міської адміністрації. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.
• Спарро Павло Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 217.