Справа ЮКОСа

2005-го року Постійна палата Третейського суду в Гаазі почала розгляд справи за позовом фірми GML (колишня назва: Group Menatep Limited), представника колишніх акціонерів ЮКОСа: Hulley Enterprises Кіпр [56,3 %], Yukos Universal острів Мен [2,6 %], Veteran Petroleum Кіпр [11,6 %] до держави Росія.

Держава Росія добровільно узяла участь у цьому судовому процесі і визнала його правочинність як одна із сторін. Вона також, згідно з процедурою, призначила одного з трьох арбітрів (другого призначили позивачі, а третій був обраний за консенсусом обох перших) і внесла депозит у розмірі 4,2 мільйона євро — на витрати по розгляду справи.

За оцінкою інсайдерів, всього на процес позивачі витратили $ 100 млн, а Росія $ 200 млн.[5]

Арбітром, якого вибрала Росія, виявився Стівен Швебель, колишній голова Міжнародного суду ООН, один з найбільш шанованих у світовому юридичному співтоваристві фахівців. З самого початку процесу суд постановив, що позов колишніх акціонерів ЮКОСу буде розглядатися на підставі Договору до Енергетичної хартії, на що в Москві погодилися і продовжили свою участь у гаазькому розгляді по суті позову впродовж дев'яти років — до закінчення процесу і винесення остаточного рішення.

Позивачі, представники компанії ЮКОС, запросили представляти їхні інтереси авторитетну міжнародну юридичну фірму «Шерман-Стерлінг». Російський уряд найняв іноземних адвокатів — відразу дві найбільші контори — «Клірі-Готліб» і «Бейкер-Боттс» (партнером в останньої є колишній держсекретар США Джеймс Бейкер, який також двічі займав пост глави апарату Білого Дому — при президентах Рейгані і Буші-старшому).

За їхні послуги були сплачені кошти з російського державного бюджету. Всього на свою участь у процесі російська сторона витратила 37 млн. USD. Процес за участю представників РФ, в ході якого показання свідків з боку відповідача — російської держави, дали багато авторитетних експертів, юристи, державні діячі, включаючи, наприклад, колишнього голову Конституційного суду Російської Федерації в 1997-2003 Марата Баглая, тривав майже 9 років.[6]

28 липня 2014 року суд постановив рішення, яким визнав, що Росія здійснила повномасштабну атаку на ЮКОС та її бенефіціарів з метою збанкрутувати компанію і привласнити її активи на користь державних компаній Роснафта і Газпром, таким чином експропріювавши власність і порушивши положення Договору до Енергетичної хартії. Арбітраж вирішив, що «Байкалфінансгруп» була фіктивною компанією, аукціон з продажу Юганськнафтогазу був сфальсифікований і проводився не з бажанням «повернути податки», а обумовлений наміром держави придбати за безцінь найбажаніший актив ЮКОСу, а потім довести до банкрутства всю компанію. Після вступу рішення арбітражу в силу, російська влада повинна була компенсувати судові витрати і виплатити позивачу суму в $50 млрд до 15 січня 2015 року (із $ 114 млрд, які були заявлені в позові).

Такий грандіозний розмір задоволених вимог назвали «найбільшим штрафом в історії людства»[7]. Росія на це рішення послала скаргу в гаазький територіальний окружний суд, в компетенцію якого ніяк не входять процедури та рішення Міжнародного третєйського арбітражу[8].

Починаючи з 15 січня 2015 на $50 млрд нараховуються проценти в розмірі, заснованому на прибутковості 10-річних цінних паперів Міністерства фінансів США. Це приблизно $2,6 млн на день[9].

18 лютого 2020 року Апеляційний суд Гааги скасував рішення Окружного суду Гааги і знову зобов'язав Росію виплатити 50 млрд доларів за позовом колишніх акціонерів ЮКОСа[10]. Це дає можливість акціонерам ЮКОСа почати дії з арешту майна Росії на території інших країн[11].

Мін'юст Росії висловив намір оскаржити це рішення у Верховному суді Нідерландів[10].

У відповідь на арешт російського майна згідно рішенню Гаагського суду російські державні діячі виступили із суперечливими та взаємовиключними заявами[17]:

• заява президента Путіна: «Гаазький суд не має права заарештовувати майно РФ, оскільки Росія не ратифікувала Європейську енергетичну хартію». Та «Росія буде оскаржувати арешт майна в судовому порядку»[18]
• заява міністра закордонних справ Сергія Лаврова: «На арешт своїх активів Росія відповість взаємністю… це буде негативна взаємність».[19]. «Представники МЗС Бельгії посилають нам сигнали про те, що вони були не в курсі, у них незалежна судова система. Ці пояснення не приймаються»[20]
• голова Адміністрації президента Сергій Іванов вважає заходи у відповідь «неминучими»
• міністр юстиції РФ Олександр Коновалов: «Рішення оскаржене повністю» (2014)… «Ми в цілому вважаємо, що рішення Гаазького трибуналу було винесено всупереч юрисдикції, і, з нашого погляду, було неправильним. Одним із варіантів взаємодії з іноземними юрисдикціями в цьому зв'язку буде оскарження позиції позивачів»[21]
• міністр фінансів РФ Антон Сілуанов: «Російська Федерація буде оскаржувати Рішення Третейського суду в судах Нідерландів і очікує досягти там справедливого результату»[22].
• міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв: «Росія буде оскаржувати це рішення через правові системи відповідних країн»[23]
• голова Державної думи РФ Сергій Наришкін: «Це середньовічний розбій! Ті розбійники були волохаті мужики з кинджалами, шаблями, потім з пістолетами, рушницями. Зараз ці розбійники цілком пристойно одягнені, добре освічені, але морально, етично вони такі ж розбійники, як середньовічні»[24]

• Михайло Ходорковський, екс-голова ЮКОСу: «Грабіж не залишиться безкарним, яким би всесильним не здавався грабіжник», а вся ситуація з арештом російського майна в Європі «є кроком до зміцнення права власності, без непорушності якого не досягти стійкого процвітання країни»[25]. «Очікую, що виручені гроші підуть на проекти, корисні російському суспільству» — додав він в твіттері[26].
• Леонід Невзлін, екс-віце-президент ЮКОСу: «Зараз отримані перші результати. Але юристи і група готова працювати стільки років, скільки треба для того, щоб отримати все, що нам належить …акціонери будуть задоволені лише після того, як отримають все, що належить. …Питання вирішуються не в російській юрисдикції, а за межами Росії. І ви знаєте, є відчуття, що рано чи пізно доведеться виходити з усіх юрисдикцій. Якщо сьогодні ми отримали новину з Бельгії та Франції, то через якийсь час ми отримаємо новини і по інших європейських країнах, по США, потім і по Індії, і по Китаю. І що далі робитиме Російська Федерація? Виходити з усіх цих юрисдикцій? Будь ласка!»[27].