Лавров Сергій Вікторович

Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров; нар. 21 березня 1950, Москва) російський державний і політичний діяч. Міністр закордонних справ Російської Федерації з 9 березня 2004 року. Герой Праці Російської Федерації (2020).

Сергій Вікторович Лавров
рос. Сергей Викторович Лавров
Сергій Вікторович Лавров
Міністр закордонних справ РФ
Нині на посаді
На посаді з 9 березня 2004
Президент Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Ігор Іванов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з 9 березня 2004
Постійний представник РФ при ООН
7 липня 1994  12 липня 2004
Президент Борис Єльцин
Володимир Путін
Попередник Юлій Воронцов
Наступник Андрій Денисов
Народився 21 березня 1950(1950-03-21) (71 рік)
Москва,
РСФСР
Відомий як дипломат, політик
Місце роботи Міністерство закордонних справ Росії[1] і US and Canada: economics, politics, culture magazined
Країна СРСР і Росія
Освіта Московський державний інститут міжнародних відносин (1972) і School No.1414d
Політична партія Єдина Росія
У шлюбі з Maria Lavrovad
Діти Ekaterina Lavrovad
Професія дипломат
Релігія православ'я
Нагороди
Орден Пошани
Підпис [[Зображення:|128px]]
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Обіймав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004—2007), Віктора Зубкова (2007—2008), Володимира Путіна (2008—2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (2012—2020) і в кабінеті Михайла Мішустіна (2020 — дотепер). Член Ради безпеки РФ, надзвичайний і повноважний посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював у системі МЗС СРСР і Росії. У 1994—2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. 2006 року ввійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, тоді ж протягом пів року займав пост голови комітету міністрів Ради Європи. Нагороджений низкою державних нагород РФ.

Життєпис

Народився 21 березня 1950 року в Москві.

Після школи вступив до Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР.

Стажист, аташе Посольства СРСР в Республіці Шрі-Ланка. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, практику проходив на Шрі-Ланці.

1972 року, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу в радянське посольство в Шрі-Ланці.

1976 року він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.

1988 року Лавров знову повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.

1990 року його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.

У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра закордонних справ РФ.

1994 року його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.

З У 1994—2004 роках Постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй.

Міністр закордонних справ РФ

На зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом, 10 травня 2017 року

9 березня 2004 року Лавров став міністром закордонних справ Росії в уряді Михайла Фрадкова, відповідно до указу президента Володимира Путіна. Основними напрямами його діяльності були спроби врегулювати конфлікти в Грузії і Молдові, створення правової системи по боротьбі з міжнародним тероризмом, вирішення територіальних суперечок Росії, а також протидія планам США з розміщення елементів американської протиракетної оборони в Європі й наданню сербському краю Косово незалежності.

З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку й інтеграції.

З квітня 2004 року — Голова Комісії Росії по справах ЮНЕСКО.

У травні 2006 року Лавров увійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії і на пів року став головою комітету міністрів Ради Європи. Лавров займався підготовкою головної події 2006 року для російської зовнішньої політики — саміту лідерів країн «Великої вісімки» в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а 2007 року, при підготовці наступного саміту, що проходив в Німеччині, підтримав жорстку риторику президента Путіна, направлену на відстоювання російських інтересів в Європі.

12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку, і Лавров став тимчасовим виконувачем обов'язків міністра закордонних справ. Пізніше того ж місяця він був призначений на свій колишній пост в новому кабінеті Віктора Зубкова.

У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віцепрем'єр Дмитро Медведєв. 7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії. 8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром. 12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.

У серпні 2008 року, під час російсько-грузинського конфлікту довкола Південної Осетії, Лавров брав участь у переговорах із грузинським МЗС і лідерами світових держав про принципи врегулювання ситуації в регіоні. Згодом його відомство займалося підготовкою текстів договорів про дружбу і співпрацю з визнаними Росією республіками Південною Осетією й Абхазією.

21 травня 2012 року вкотре отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Володимира Путіна.

18 травня 2018 року знову затверджений Міністром закордонних справ[2].

Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найефективніших міністрів Уряду Російської Федерації[3].

Через 12 років перебування на посаді Газета.Ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», який є, нарівні із Сергієм Шойгу, одним із найпопулярніших міністрів у країні[4].

За офіційною біографією, Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами ставиться під сумнів.

Захоплюється рафтингом: сплавляється гірськими річками Алтаю разом із друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.

Походження

Про батька Лаврова відомо, що він тбіліський вірменин (за деякими відомостями — Калантаров або Калантарян). 2005 року в Єревані, відповідаючи на питання про те, чи допомагають йому в роботі його вірменські корені, Лавров відповів, що «корені у мене взагалі-то грузинські — мій батько з Тбілісі, а ось кров дійсно вірменська».

Про матір відомо, що вона була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. На сайті МЗС Росії вказується, що Лавров — росіянин.

Сім'я

Лавров одружений, у нього є дочка Катерина Винокурова[5].

Коханка

Згідно розслідувань фонду Навального Лавров живе 20 років із коханкою Світланою Поляковою.[6] Він влаштував свою коханку та її родичів на роботу в МЗС Росії. Пасербиця Лаврова і Світлани Поліна отримала громадянство Великої Британії і купила елітну нерухомість на 4 млн фунтів в Лондоні. Всі вони використовують літаки, яхти та нерухомість Олега Дерипаски, російського олігарха.[7]

Заяви

Міністр закордонних справ Сергій Лавров не побачив знущань над заручниками на так званому «параді», що провели бойовики в неділю 24 серпня 2014 року в Донецьку[8].

У лютому 2015 року під час 51-ї Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі[9].

Манери

Перед початком офіційної зустрічі в Москві з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017 р., на запитання акредитованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:

— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?[10][11]

Використання ненормативної лексики

— Who are you to fucking lecture me? / укр. Хто ти такий, б...ь, щоб мене вчити?[12]
— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.[13]
  • 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на пресконференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:
Дебіли, бл..ь.[14][15][16].
Кого саме мав на увазі відомий своєю «витриманістю»[17] Лавров — лишилося нез'ясованим.
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами[18]. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.[19]

Примітки

  1. Dramática jornada en Kiev: ya son los 198 civiles ucranianos muertos tras el ataque ruso
  2. Kremlin.ru. Робоча зустріч з Головою Уряду Дмитром Медведевым (рос.).
  3. Шойгу, Лавров і Пучків очолили рейтинг найкращих міністрів РФ — Інтерфакс
  4. Gazeta.ru, 21 березня 2017. День народження Сергія Лаврова
  5. Дочь Сергея Лаврова: «Я хотела связать жизнь с русским». Процитовано 28 квітня 2018.
  6. Лавров живе за рахунок олігарха і всюди катає коханку з її ріднею – розслідування, УП, 16 вересня 2021
  7. Приватні екскурсії від Лаврова: як глава російського МЗС катає коханку світом, 24tv.ua, 17 вересня 2021
  8. Українська правда
  9. ТОП-10 абсурдних заяв Лаврова у Мюнхені // Телеканал новин «24», 8 лютого 2015 19:00
  10. Fox News: 'Who Gave You Your Manners?': Russia's Lavrov Scolds NBC's Mitchell.(англ.) + video
  11. Ехо Москви: «Да кто ты такой!» Милибэнд и Лавров «мило» поговорили…
  12. РИА Новости: Лавров: Запад пошел на Украине ва-банк, хотел взять Россию "на понт"
  13. YouTube: Лавров выругался матом (Матерится) Дебилы Б...ь
  14. Дзеркало тижня. Україна: Пока саудовский министр выступал, российский дипломат бубнил матерные слова себе под нос.
  15. Лавров на пресс-конференции выругался матом
  16. Оцінка редактора порталу «Украина по-арабски» Мохаммада Фараджаллаха. / див.: Мат Лаврова арабам переводчик не перевел
  17. Коммерсантъ: Сергей Лавров убеждает иностранцев матом
  18. МИД РФ: Сергей Лавров не матерился на пресс-конференции с главой МИД Саудовской Аравии

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.