Ходорковський Михайло Борисович

25 жовтня 2003 р. був затриманий правоохоронними органами за підозрою в скоєнні кримінальних злочинів за статтями шахрайство в великих розмірах, привласнення або розтрата, спричинення майнового збитку власникам шляхом обману або зловживання довірою, ухилення від сплати податку фізичною особою, ухилення від сплати податку організацією, злісне невиконання рішення суду і неодноразова підробка документів, після чого допитаний і відправлений до слідчого ізолятора № 1 «Матроська Тишина».

3 листопада 2003 р. Михайло Ходорковський оголосив про своє рішення піти з бізнесу і зайнятися громадською діяльністю як голова правління регіональної громадської організації «Відкрита Росія» — добродійного фонду, установленого НК «ЮКОС».

8 червня 2004 р. Міщанський районний суд м. Москви ухвалив рішення про об'єднання кримінальних справ відносно ексголови Правління ВАТ "Нафтова компанія «ЮКОС» Михайла Ходорковського і екс-голови Ради директорів ЗАТ "МФО «МЕНАТЕП» Платона Лебедєва.

31 травня 2005 року Ходорковський і Лебедєв в рамках об'єднаної справи були засуджені Міщанським райсудом до 9 років позбавлення волі кожен. Касаційним визначенням Московського міського суду від 22 вересня 2005 р. термін був понижений до 8 років. Вони були визнані винними по шести статтях Кримінального кодексу, зокрема в шахрайстві, розкраданні грошових коштів у держави, розкраданні цінної сировини апатитового концентрату в великих обсягах, кількох невиконаннях рішень арбітражних судів, ухиленні від сплати податків з фізичних і юридичних осіб.

У жовтні 2005 р. Ходорковський був етапований в колонію ЯГ 14/10 в місті Краснокаменськ Читинської області. У грудні 2006 року переведений в СІЗО м. Чити.

5 лютого 2007 р. Ходорковському і Лебедєву були пред'явлені нові звинувачення по двох статтях Кримінального кодексу РФ: розкрадання шляхом привласнення та легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна.

У серпні 2007 р. Федеральний суд Швейцарії задовольнив позови Ходорковського і Лебедєва, а також ряду пов'язаних з ними компаній, і розблокував їхні банківські рахунки в цій країні на загальну суму 200 млн франків (понад 166 млн доларів). Суд також висловився проти подальшого надання правової допомоги Росії у справі ЮКОСу, оскільки вважав кримінальне переслідування Ходорковського і Лебедєва політично мотивованим. Це перше в практиці швейцарського федерального суду рішення відмовити у правовій допомозі іноземній державі.

15 жовтня 2007, за десять днів до того, як минула половина восьмирічного терміну Ходорковського, він отримав догану за те, що, повертаючись з прогулянки, не тримав руки за спиною, як це наказують тюремні правила. Догана позбавила Ходорковського права претендувати на умовно-дострокове звільнення.

7 листопада 2007 було оприлюднено лист Ходорковського, в якому він закликав громадян обов'язково прийти на вибори до Держдуми 2 грудня 2007 і проголосувати «за будь-яку з малих партій, які не викликають зневаги». На переконання Ходорковського, це буде сигналом кожного владі: «Я не раб і не бидло.»

16 липня 2008 в Інгодинський райсуд Чити було подано клопотання про умовно-дострокове звільнення (УДЗ) від імені захисту Ходорковського. 21 серпня 2008 райсуд почав розглядати клопотання. Суддя відмовив Ходорковському в УДО, мотивуючи своє рішення тим, що він має непогашене стягнення, не отримував від колонії ніяких заохочень і відхилявся від праці, встановленого керівництвом виправної установи.

У вересні 2008 р. Ходорковський через своїх адвокатів дав письмове інтерв'ю газеті «The Moscow Times», в якому підтримав введення російських військ до Південної Осетії і схвалив визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії.^{[джерело?]}

8 жовтня 2008 Ходорковський був направлений керівництвом читинського СІЗО на 12 діб в карцер. Причиною стягнення послужило інтерв'ю, яке він дав письменникові Борису Акуніну для журналу Esquire.

3 березня 2009 в Хамовницькому суді Москви почалися попередні слухання у справі Ходорковського і Лебедєва. 31 березня 2009 почався суд. 7 квітня 2009 держзвинувачення приступило до оголошення обвинувального висновку. Підсудні звинувачувалися в тому, що у складі організованої групи у 1998—2003 роках здійснили розкрадання шляхом привласнення великих обсягів нафти дочірніх нафтовидобувних акціонерних товариств НК ЮКОС — «Самаранефтегаз», «Юганскнефтегаз» і «Томскнефть ВНК» — на суму понад 892 млрд руб. і в легалізації грошей, отриманих від реалізації викраденої нафти на суму, що перевищує 487 млрд руб. і $ 7,5 млрд.

21 травня 2009 колегія суддів Європейського суду з прав людини одноголосно визнала обґрунтованою скаргу Ходорковського щодо РФ на його незаконне затримання і арешт у Новосибірську в жовтні 2003 року і на те, що заявник утримувався під вартою в «умовах, що принижують людську гідність». Більшістю голосів (проти був представник Росії) Європейський суд визнав обґрунтованість скарги заявника Ходорковського в тій її частині, що його «кримінальне переслідування було політично мотивованим».

6 вересня 2009 німецький журнал «Фокус» опублікував інтерв'ю з Ходорковським, в якому він висловив упевненість, що другий судовий процес завершиться для нього довічним тюремним ув'язненням.

30 грудня 2010 року Хамовницький суд Москви виніс вирок у справі Ходорковського та ексглави МЕНАТЕПа Платона Лебедєва. У сукупності з вироком у першій справі (коли ексолігархів магнатів визнали винними у шахрайстві та несплаті податків) термін перебування у в'язниці мав складати 14 років.

У четвер 19 грудня 2013 відразу після закінчення щорічної пресконференції Путін в кулуарах конференції несподівано розповів журналістам, що Михайло Ходорковський, «посилаючись на хворобу матері, написав прохання про помилування», і найближчим часом воно буде задоволено. Однак адвокати Ходорковського заявили, що їм нічого не відомо про ймовірність подібного прохання. Також це стало новиною і для керівництва Сегезької колонії, яка по закону повинна була бути в курсі справи. Аналітики та оглядачі виказали припущення, що Путін як завжди збрехав. І заявив про «прохання Ходорковського» навмисно після завершення пресконференції (на якій до речі йому було закинуто багато запитань про Ходорковського), щоб уникнути необхідність відповідати на запитання про деталі.

Відомий російський правозахисник Лев Пономарьов, лідер руху "За права людини" вважає, що Путін амністував Ходорковського під тиском зовнішніх обставин. Те, що воно відбувалося без участі адвокатів, говорить про те, що це чергова операція спецслужб. «Хотілося б знати, чи було вчинено тиск на Ходорковського, ступінь цього тиску, та чи була загроза третьою справою. Все це виглядає не дуже симпатично з боку влади. З іншого боку, все одно це якась перемога громадянського суспільства» - сказав Пономарьов в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі[8].

Як стало згодом відомо, дійсно, перед цим в колонії у Ходорковського побували співробітники ФСБ, які провели з Ходорковським приватну бесіду без участі адвокату. В ній вони педалювали, що якщо Ходорковський не напише прохання Путіну про помилування, проти нього буде порушено третю кримінальну справу, його хвора мати недочекається сина, а його самого чекатиме доля Сергія Магнитського.^{[джерело?]}

20 грудня 2013 року канцелярія Путіна оприлюднила бланк Указу Путіна № 922 про помилування Ходорковського, але без підпису Путіна[9]. О 2:30 години ночі Ходорковського розбудив начальник колонії № 7 А.Федотов і відвів його до начальника УФСИН РФ по Карелії А.Тереха. Той пояснив, що тільки він вправі «етапувати» в'язня по території республіки Карелія без супровідних документів. <…> Тієї ж ночі Ходорковський покинув колонію в приполярному районному карельському містечку Сегежа (в деяких джерелах вказується час — 9:20 за MSK). Наступного дня російські ЗМІ повідомляли, що начебто о 12:20 (по іншим даним о 14:20) його посадили у спецвертоліт Мі-8 МНС РФ[10], який прилетів, щоб начебто евакуювати до Петербурга «пораненого військовослужбовця». Велика кількість журналістів та кореспондентів ЗМІ, які ще звечора 19-го і весь день 20-го грудня прочекали біля сегежської ВТК № 7 на появу Ходорковського, і яких охорона не підпустила ближче ніж 200 метрів до колонії[11], так його і не побачили. В дійсності, як пізніше розповів сам Ходорковський, його з колонії у супроводі двох конвоїрів в цивільному вивіз на своїй службовій машині начальник Карельського управління ФСИН А.Терех і довіз до аеропорту м.Петрозаводськ. Там Ходорковський біля 11 години ранку разом з двома іншими «провожатими» сів в літак Ту-134 і перелетів у аеропорт Пулково (Петербург), де прямо в літаку йому було видано новий закордонний паспорт.

Того ж дня з Петербурга Ходорковський вилетів до Німеччини приватним літаком Cessna, який позичив друг Геншера німецький підприємець Ульріх Бетерман[12]. Про те, що він полетить в Німеччину, Ходорковський з його слів дізнався тільки після того, як за ним зачинилися двері літака[13]. А про те, що його звільнено, він зрозумів тільки тоді коли літак приземлився в Берліні[14].

В Німеччині мала проходити курс лікування хвора на рак його мати[8]. Але вона після закінчення курсу лікування ще 11 листопада повернулася з Берліна до Росії і перебувала на час звільнення в селі Ромашкіно під Москвою.

О 15:08 за ЦЄЧ Cessna з Ходорковським приземлилася в берлінському аеропорту Шьонефельд[15]. Ходорковському вдалося за кілька годин без закордонного паспорта, візи та грошей подолати відстань від колонії в Сегежі до Берліна.

Михайло Ходорковський на першій після звільнення конференції у Берліні, 22 грудня 2013

В Берліні його зустрів ймовірний один з ініціаторів звільнення з німецької сторони, колишній міністр закордонних справ, голова німецького товариства сприяння зовнішній політиці Ганс-Дітріх Геншер. О 15:40 німецькі кореспонденти зателефонували Геншеру, який підтвердив, що Ходорковський знаходиться поряд з ним в авто, що прямує до центру Берліна"[16].

Пізніше в інтерв'ю Ходорковський підтвердив, що за домовленістю між ним, Геншером і Путіним, він подав президентові РФ прохання про помилування, але питання про визнання провини було виключено. «12 листопада я звернувся до президента Росії з проханням про помилування у зв'язку з сімейними обставинами і радий позитивному вирішенню. Про визнання провини питання не ставилося»[17][18]

• Російський державний діяч, колишній економічний радник Путіна Андрій Ілларіонов так прокоментував спецоперацію вивезення Ходорковського з Росії в Німеччину з точки зору чинного російського законодавства:

  Ходорковський був вивезений з колонії <…> до моменту вступу чинності Указу президента про помилування (опівдні 20 грудня). Дане діяння підпадає під дію ст. 126 КК РФ ч.2 п. а) «Викрадення людини, вчинене групою осіб за попередньою змовою». Організована група осіб у складі: В.Путін, начальник УФСІН по Карелії А.Терех, начальник ІК-7 А.Федотов, їх помічники, охоронці, водій, все разом — до 15 років позбавлення волі.

  Та ж організована група осіб за участю співробітників аеропорту Пулково і військовослужбовців Федеральної прикордонної служби організувала незаконне (без наявності російських віз) перетин Державного кордону РФ пілотами німецького літака «Cessna» <…> Це діяння підпадає під дію ст. 322 КК РФ ч. 2 «Незаконне перетинання Державного кордону Російської Федерації» (до 5 років).

  Указ про помилування вступив в дію опівдні 20 грудня. Однак Ходорковського незаконно утримували під вартою до приблизно 3-х годин дня <…> Це діяння підпадає під дію ст. 127 КК РФ ч.2 "Незаконне позбавлення волі " (до 5 років).

  Незважаючи на наявність у Ходорковського заборгованості перед податковими органами Росії в розмірі бл. $550 млн, що перешкоджає його покидання території РФ, та ж організована група осіб <…> за попередньою змовою організувала незаконний перетин їм Державного кордону РФ — це також ст. 322 КК РФ ч.2 (до 5 років)[19].

• Опозиційні путінському режиму російські публіцисти вбачають в визволенні Ходорковського аналогію з серією дострокових визволень з тюрми політичних в'язнів-дисидентів та висилку їх за кордони СРСР в кінці 1970-х років, напередодні Олімпійських ігор-1980. Тоді московська літня Олімпіада-1980 була бойкотована більшістю країн Заходу і в Москву не приїхав жодний західний державний діяч. Це сильно вдарило по престижу та самолюбству державних керівників СРСР. Колишній радянський в'язень-дисидент Володимир Буковський вважає спосіб визволення Ходорковського типовим прийомом з радянського політичного арсеналу, щоб «збити шал пристрастей, зламати бойкот»[20]
• Близький до Путіна російсько-німецький журналіст О.Рар висловив припущення, що доля Ходорковського в майбутньому може повторити роль Солженіцина в Росії.

Внаслідок несподіванного звільнення Ходорковського деякі політичні коментатори почали питати про доцільність подальшого бойкоту Олімпіади в Сочі.
Уряд США начолі з Бараком Обамою відклав на невизначений термін підписання закону про розширення «Списку Магнітського»[21].

Колишній економічний радник В.Путіна Андрій Ілларіонов вважає, що дострокове звільнення Ходорковського з колонії, до того ж з порушенням російських законів, сталося не із «щирості» чи «гуманізму Путіна», а через реальну загрозу судового процесу в Гаазькому суді, за позовом акціонерів колишньої компанії ЮКОСу до російської держави на суму майже $100 млрд, який має розпочатися влітку 2014. Ілларіонов вважає, що найімовірніше суд ухвалить рішення на користь позивачів:

Схоже, що спусковим гачком до початку цієї операції стало надходження 18 жовтня 2013 в уряд Самарської області приписи щодо виконання рішення Федерального окружного суду Нью-Йорка, що зобов'язав ВАТ «Самаранафтагаз» виплатити акціонерам ЮКОСа $ 186 млн.[19]

Звільнення Ходорковського та можливі наступні звільнення інших в'язнів-юкосівців — Платона Лебєдева та Олексія Пучугіна — це спроба Путіна піти на «угоду тисячоліття» — позасудової «мирової угоди» з позивачами акціонерами ЮКОСу[22].

Конкретна акція, перевезення Ходорковського до Берліна — це не заслуга «колишнього члена НСДАП» Геншера, як це спробує нав'язати міжнародній громадськості через свого посередника Рара — Путін. А результат конкретної ініціативи деректора Музею Берлінського муру «Чекпойнт-Чарлі» німецької правозахисниці українського походження Олександри Хільдебранд[23]

9 березня 2014 року під час візиту до Києва виступаючи зі сцени на Майдані Ходорковський заявив, що в України та Росії — єдиний спільний європейський шлях розвитку та жорстко розкритикував колишню українську владу [26].

16 жовтня 2014 року, відповідаючи на питання, чи повернув би він Крим Україні, Ходорковський відповів, що ні. Він зазначив, що проблема Криму на десятиріччя, але в головному вони з Україною союзники. 30 жовтня 2014 року під час конференції у французькому Інституті політичних наук Sciences-Po Ходорковський заявив, що повернути Крим Україні зможе лише «черговий диктатор». За демократичної системи, яку він хотів би бачити в Росії, Крим повернути не вдасться [27][28].

30 січня 2015 року Ходорковський закликав Росію негайно звільнити українську льотчицю Надію Савченко [29].

14 квітня 2015 року Ходорковський назвав причиною вторгнення Путіна в Україну його нездатність забезпечити економічне зростання в Росії та визнав Крим українським [30][31].

У липні 2015 р. в інтерв'ю «Собеседник», Ходорковський сказав, що Путін непрогнозований і нераціональний, а тому може почати війну за одним із трьох сценаріїв.

Україна — продовження сухопутної операції — найочевидніша версія. Щось у Прибалтиці, де тривають безперервні провокації, нагнітання, узаємні докори, — другий варіант. А третій — гадаю, Близький Схід — запасний варіант на всі часи. «Тоненько», «третіми руками» Ірану або Сирії [32]

.

Він (Путін) живе в іншій реальності — не в економічній, не в політичній, а вже, гадаю, в релігійній. Він серйозно розглядає себе вождем післяамериканського світу. Якщо йому здасться, що варіантів збереження влади, крім війни, нема — війна буде ймовірною. [32]

.

Ходорковський вважає, що Путін піде на вибори 2018 року та переможе, оскільки хоче уникнути таким чином російського, або міжнародного трибуналу. Проте, вже 2019 Путін піде, а відносини між Росією й Україною нормалізуються [33]. Водночас, Ходорковський, як і Навальний, жваво виступає проти постачання до України американської зброї.