Наришкін Сергій Євгенович

З 1982 року — помічник проректора з міжнародних наукових зв'язків, заступник начальника Відділу зовнішньоекономічних зв'язків Ленінградського політехнічного інституту. Пізніше — співробітник апарату економічного радника посольства СРСР в Бельгії. Згідно з опублікованими неофіційними даними, у період з 1978 по 1982 проходив підготовку в 101-й школі Першого головного управління КДБ (нині — Академія зовнішньої розвідки), де познайомився з Володимиром Путіним.

Початок 1990-х — начальник відділу комітету з економічного розвитку, пізніше — комітету з економіки та фінансів мерії Санкт-Петербурга.

З 1995 року — керівник відділу зовнішніх інвестицій ВАТ «Промислово-будівельний банк» (Санкт-Петербург).

1996—2004 — член ради директорів тютюнової фабрики «Філіп Морріс Іжора».

З 1997 року — начальник департаменту інвестицій, заступник голови комітету з економіки та інвестицій уряду Ленінградської області.

З 1998 року — голова Комітету по зовнішньоекономічних і міжнародних зв'язків уряду Ленінградської області.

З лютого 2004 року — заступник начальника економічного управління Адміністрації Президента Російської Федерації.

З березня 2004 року — заступник керівника апарату уряду Російської Федерації.

З вересня 2004 року — керівник апарату уряду Російської Федерації — міністр Російської Федерації.

З лютого 2007 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Керівник Апарату Уряду Російської Федерації, з вересня того ж року — голова ради директорів «Об'єднаної суднобудівної корпорації».

З 12 травня 2008 року по 20 грудня 2011 — керівник Адміністрації президента РФ. Як зазначає британський журналіст Чарльз Кловер, колишній глава московського бюро видання «Файненшл таймс», Сергій отримав цю посаду, аби наглядати за Медведєвим".[1]

4 грудня 2011 року обраний депутатом Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації VI скликання,

15 грудня взяв мандат і зареєстрований депутатом.

21 грудня обраний на пост голови Держдуми 238 голосами проти 88.

5 квітня 2012 року одноголосно обраний головою Парламентського Зборів Союзу Росії і Білорусі. На виборах в Державну думу Федеральних Зборів РФ VII скликання (2016 рік) балотувався від партії «Єдина Росія» по 112 Кингисеппскому одномандатному виборчому округу, Ленінградська область, і був обраний депутатом. Однак від мандата відмовився у зв'язку з новим призначенням.

22 вересня 2016 року Президент Росії Володимир Путін призначив Наришкіна на посаду директора Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації з 5 жовтня 2016 року.

21 жовтня 2016 року Державна Дума РФ ухвалила достроково припинити повноваження Наришкіна.

Країни, в яких Наришкін потрапив під санкції

З 12 травня 2008 по 20 грудня 2011 — керівник Адміністрації президента Російської Федерації. З грудня 2008 року — голова Комісії при президенті Російської Федерації з державних нагород; в 2009–2012 роках — голова Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії (весь період її існування).

21 грудня 2011 за пропозицією фракції «Єдина Росія» обрано головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації.

Від вересня 2015 року Наришкін перебуває в санкційному списку України (номер 145 у списку), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію.[2][3][4]

Перебуває в санкційних списках США та країн ЄС через активну участь в анексії Криму та війні на сході України. Через це Наришкіну у 2015 році відмовлено у в'їзді до Фінляндії.

Проте, незважаючи на санкції, Наришкін 27—28 січня 2018 року здійснив візит до США для зустрічі з директором ЦРУ — разом із главою ФСБ Бортниковим та начальником військової розвідки Коробчастим.[5][6] За словами самого Наришкіна, він «у статусі глави спецслужби відвідав з робочими візитами 22 країни», а інформація про поїздку до США просочилася в ЗМІ лише тому, що він «летів звичайним рейсом „Аерофлоту“», і його «міг упізнати хтось із журналістів».[7][8]

• Офіційний сайт (рос.)