Спірідон Олександр Федорович
Олександр Федорович Спірідон (молд./рум. Alexandru Spiridon, 20 липня 1960, Єдинці, Молдавська РСР, СРСР) — молдовський футболіст, півзахисник, тренер.
Олександр Спірідон | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Олександр Федорович Спірідон | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 20 липня 1960[1] (61 рік) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Єдинці, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 188 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР → Молдова | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Футболіст, який провів більшу частину своєї кар'єри у себе на батьківщині, вигравши поспіль п'ять національних титулів, є єдиним, хто отримував і титули найкращого гравця (1992) і найкращого тренера Молдови (2001). Крім того Спірідон бум першим історичним капітаном збірної, і гравцем, який забив перший гол в історії збірної Молдови.
По завершенні ігрової кар'єри працював тренером. З 2004 по 2016 рік — помічник головного тренера «Шахтаря» (Донецьк). Очолював тренерський штаб збірної Молдови.
Біографія
Народився 20 липня 1960 року у молдавському містечку Єдинці. Розпочав кар'єру в 1976 році в «Ністру» (майбутній «Зімбру»), але через травму на високий рівень вийти не зумів.
Я вже був гравцем молодіжної збірної СРСР — грав із Заваровим, Тараном. Загалом, подавав серйозні надії і дуже високо котирувався в колишньому СРСР. Але я як патріот вирішив піднімати футбол рідної Молдови. У 1979 році ми повинні були їхати на чемпіонат світу. А в ті часи було поширене таке явище, як матчі між командами майстрів і любителів. Ми їздили по селах і маленьких містах, грали з місцевими — так пропагувався футбол. І під час такого поєдинку в місті Фалешти, за два дні до від'їзду до збірної, мені зламали ногу. Обидві кістки... Це було моторошно: великий палець стопи дістав до коліна, нога просто бовталася. Досі люди кажуть, що такого жахливого крику, як тоді мій, більше в житті не чули. І все. Моя кар'єра тільки-тільки почалася... Одразу викликали санавіацію, переправили мене в Кишинів. Через добу прооперували, поставили апарат Ілізарова, з ним я проходив 13 місяців. Крім того, я сильно підірвав здоров'я рентгенограмами: їх робили по 7-8 у день, при тому, що в рік можна не більше двох! Але це було необхідно, рентген допомагав лікарям при підкручуванні шурупів, що сполучають кістки. Так за рік мені зробили 46 рентгенів. Коротше кажучи, я вибув з футболу надовго. А коли відновився, був уже не тим, втратив швидкість. Але продовжував грати: свій останній матч провів у 38 років. | ||
— Олександр Спірідон[2] |
В подальшому грав в українських СКА (Київ) та в ворошиловградській «Зорі»
З 1983 року знову грав у Молдові, спочатку за «Ністру», з яким довелося Олександру трохи пограти і у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Це трапилося в тому ж 1983 році, коли «Ністру» на один сезон потрапив в елітну лігу союзного футболу. В тому чемпіонаті Спиридон відіграв 19 матчів, але команда в Вищій лізі не втрималась. ПізнішеСпірідон грав в «Зарі» з міста Бєльці і 1990 року знову повернувся в «Зімбру», до тренерського штабу якого приєднався в 1992 році.
Спірідон провів 16 матчів за збірну Молдови, забивши два голи[3]. Він зіграв свій останній міжнародний матч 29 березня 1995 року проти Албанії (0:3)[4].
З 1994 року тренував першу команду «Зімбру», після чого працював з молдовськими клубами «Тілігул» та «Уніспорт». Паралельно з 1994 по 2000 рік працював у тренерському штабі збірної Молдови, після чого очолив «молодіжку», але влітку наступного року Спірідон повернувся до головної команди країни, яку тренував до кінця року. За цей час здобув одну перемогу — над Азербайджаном (2:0) і зазнав чотири поразки — від Португалії (0:3), Словаччини (2:4), Румунії (2:3) і Туреччини (0:3)[5].
У 2001—2002 роках знову очолював «Зімбру», а потім «Ністру» (Атаки).
Влітку 2004 року Мірча Луческу запросив Спірідона стати його асистентом у «Шахтарі» (Донецьк), де крім тренерських обов'язків також виконував роль перекладача[6]. У цій ролі він виграв 21 національний титулів з «Шахтарем» (8 чемпіонатів, 6 Кубків і 7 Суперкубків), а також Кубок УЄФА 2007—2008. Крім того в січні 2012 року, після того як Луческу потрапив у лікарню після ДТП в Румунії, саме Спіріднон займався підготовкою команди до другої половини сезону на тренувальному зборі в Дубаї[7], а потім і очолював команду на турнірі Copa del Sol в Іспанії[8].
В травні 2016 року разом із Луческу і всім іншим тренерським штабом перейшов на роботу в пітерський «Зеніт»[9]. Наприкінці травня 2017 року Луческу було звільнено, і Спірідон разом з іншими тренерами залишив Санкт-Петербург.
На початку 2018 року змінив Ігоря Добровольського на посаді головного тренера збірної Молдови. За півтора року, 19 липня 2019 року, Футбольна федерація Молдови прийняла рішення про припинення співпраці зі спеціалістом [10].
Досягнення
Як гравець
- Чемпіон Молдови: 1992, 1992/93, 1993/94, 1994/95, 1995/96.
- Футболіст року в Молдові: 1992
Як асистент
- Чемпіон України (8): 2004/05, 2005/06, 2007/08, 2009/10, 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2013/14
- Володар Кубку України (6): 2003/04, 2007/08, 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2015/16
- Володар Суперкубка України (7): 2005, 2008, 2010, 2012, 2013, 2014, 2015
- Володар Кубка УЄФА (1): 2008/09
- Володар Суперкубка Росії (1): 2016
- Тренер року в Молдові: 2001
Нагороди
- Медаль «За працю і звитягу» (25 травня 2009) — за досягнення визначного спортивного результату — здобуття Кубка УЄФА 2009 року, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету вітчизняного футболу[11]
- Орден «За заслуги» IІІ ст. (12 травня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, утвердження міжнародного спортивного авторитету України, багаторічну плідну працю та з нагоди 75-річчя від дня заснування футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк)[12]
Примітки
- Transfermarkt.de — 2000.
- Олександр Спиридон: За рік мені зробили 46 рентгенів
- Football PLAYER: Alexandru Spiridon. eu-football.info. Процитовано 7 October 2015.
- Albania vs Moldova 3-0. Процитовано 22 жовтня 2013.
- Александр Спиридон хочет возглавить национальную сборную Молдовы
- UA-Футбол. Александр Спиридон: «Мы постараемся сделать все, чтобы попасть в Лигу Чемпионов»
- Александр Спиридон возглавил донецкий «Шахтер»
- Александр Фёдорович Спиридон — Шахтёр (и.о.)
- Спиридон и Николини вошли в тренерский штаб Луческу в Зените Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
- Рішення виконавчого комітету Футбольної федерації Молдови (рум.)
- Указ Президента України № 349/2009 від 25 травня 2009 року "Про відзначення державними нагородами України гравців і працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб „Шахтар“ Донецьк»"
- Указ Президента України № 579/2011 від 12 травня 2011 року "Про відзначення державними нагородами України ветеранів, тренерів та працівників акціонерного товариства «Футбольний клуб „Шахтар“ (Донецьк)»"
Посилання
- Спірідон Олександр Федорович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Спірідон Олександр Федорович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)