Заваров Олександр Анатолійович

Олександр Анатолійович Зава́ров (* 26 квітня 1961, Луганськ, УРСР) радянський та український футболіст і тренер. Колишній півзахисник «Динамо» (Київ) та збірної СРСР. Віце-чемпіон Європи 1988, володар Кубка Кубків 1985-86 та Кубка УЄФА 1989-90.

Олександр Заваров
Олександр Заваров
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Анатолійович Заваров
Народження 26 квітня 1961(1961-04-26) (60 років)
  Луганськ, Українська РСР
Зріст 170 см
Вага 69 кг
Громадянство  СРСР і  Україна
Позиція атакувальний півзахисник,
нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1977–1979 «Зоря» 23 (7)
1980–1982 СКА (Ростов-на-Дону) 64 (13)
1982–1983 «Зоря» 30 (10)
1983–1988 «Динамо» (Київ) 136 (36)
1988–1990 «Ювентус» 60 (7)
1990–1995 «Нансі» 133 (23)
1995–1998 «Сен-Дізьє» ?? (17)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1985—1990  СРСР 41 (6)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1995—2003 «Сен-Дізьє»
2003—2004 «Віль»
2004 «Астана-1964»
2005 «Металіст»
2006—2010 «Арсенал» (Київ)
2012  Україна в.о.
2013—2016  Україна помічник
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2008.

Життєпис

«Зоря» та СКА (до 1983)

Народився 26 квітня 1961 року у Луганську. Вихованець ворошиловградської (луганської) дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Зоря». Перший тренер — Борис Васильович Фомичев. З ранніх ігор вирізнявся серед однолітків філігранними і нестандартними прийомами та імпровізацією на полі. Разом з місцевою СДЮШОР двічі доходив до фіналу всеукраїнського турніру «Шкіряний м'яч» (обидва рази задовольнявся лише «сріблом»).

Талановитого хлопця у 1977 помітив Йожеф Сабо — наставник «Зорі» й одразу запросив виступати за «дубль» команди. 27 квітня 1979 року дебютував за клуб у вищій лізі на тбіліському стадіоні «Динамо» у грі з «Динамо» (Тбілісі) У першому ж сезоні 18-річний юнак забив 7 голів. Заварова взяли до юніорської команди СРСР, яка того року виборола «срібло» на чемпіонаті світу у своїй віковій категорії, який відбувався у Японії. Разом з Олександром там починали свій шлях у великому футболі Віктор Чанов, Сергій Краковський, Віктор Янушевський, Ігор Пономарьов, Ігор Гуринович та Олег Таран. Команда виспупила успішно, поступившись тільки у фінальній грі Аргентині, за яку грали досить відомі Рамон Діас, Хуан Барбас та Дієґо Марадона.

Згодом були два роки «служби» у ростовському СКА, де талант Заварова не міг розкритися повністю через натдо жорстку дисципліну. Але клуб виступав непогано, виборовши Кубок СРСР у 1981 році. СКА грав проти московського «Спартака» і за кілька хвилин до закінчення основного часу рахунок не було відкрито. На 84 хв. Олександр Заваров після хитрого фінту дав пас Сергію Андрєєву і найкращий бомбардир ростовців тих років забив вирішальний гол. Команда здобула Кубок СРСР з футболу.

Наступний рік атакувальний півзахисник провів у «Зорі», яка переживала не найкращі часи — виступала у першій лізі. Він забив 10 голів у 30 іграх.

«Динамо» (1983—1988)

У 1983 році перейшов до найсильнішого клубу України «Динамо». Там він діяв як людина, яка зв'язувала гру середньої лінії та лінії нападу. Його патнерами у півзахисті були одні знайкращих футболістів СРСР Василь Рац, Леонід Буряк та Павло Яковенко. Заваров показував віртуозну техніку та стабільну результативність і відразу став не лише футболістом основного складу, а й одним з ключових виконавців. Своїми точними пасами він постачав лінію атаки: Олега Блохіна, Вадима Євтушенка, Ігоря Бєланова.

7 серпня 1985 вперше вийшов на поле у складі збірної СРСР (СРСР Румунія — 2:0). Цього року він вперше став чемпіоном СРСР. У київському «Динамо» наставник Валерій Лобановський створив колектив, який став основою та фундаментом збірної. Тренером збірної призначено Лобановського.

У перші місяці 1986 року «Динамо» більшість сил зосередило на боротьбі у Кубку володарів кубків, де впевнено розгромило «Рапід» (Відень) (4:1 і 5:1) та празьку «Дуклу» (3:0 та 1:1). У фіналі, 2 травня 1986 року «Динамо» (Київ) розгромило «Атлетіко» (Мадрид) — 3:0. Рахунок відкрив Заваров — на 5 хв. він переправив головою м'яч у ворота після того як удар Бєланова відбив голкіпер.

На чемпіонат світу 1986 у Мексиці Олександр Заваров поїхав як один з гравців, кому місце у стартовому складі було гарантовано. Він зіграв у всіх 4 іграх та забив 1 м'яч. Коли цього року «Золотий м'яч» отримав «динамівець» Ігор Бєланов, Заваров поділив 7-8 місця з валлійцем Аяном Рашем («Ліверпуль»). Олександр Заваров входив до класифікації «Франс Футбол» ще 3 роки поспіль.

Після чудового виступу радянської збірної на чемпіонаті Європи 1988 року попит на футболістів з «Країни рад» дуже збільшився. Коли «перебудова» торкнулася й футболу і гравцям дозволили переходити до закордонних клубів, одним з перших поїхав Заваров. Туринський «Ювентус» заплатив за півзахисника «Динамо» 5 млн. доларів, а також передав киянам комфортабельний автобус із телевізором і кондиціонером та дві легкові машини для адміністрації клубу[1].

«Ювентус» та Франція (1988—1999)

Олександр Заваров в складі «Ювентуса»

Заваров переїхав до італійського клубу у період, коли команду залишило багато ключових фігур: Захисники Ґаетано Ширеа, Антоніо Кабріні та відомий данський півзахисник Мікаель Лаудруп. Нелегко було перебудовуватися, коли завершив кар'єру Мішель Платіні — легендарний французький плеймейкер команди. Кожного півзахисника, у тому числі й Заварова уболівальники частково розглядали як можливу заміну видатному французові. Але радянський футболіст не забивав так багато голів як Платіні і керівництво клубу було не зовсім задоволене з новачка. Тренер команди Діно Дзофф поставив його на лівий бік півоборони звідки він мав подавати м'ячі нападникам: спочатку Алессандро Альтобеллі, згодом Сальваторе Скілаччі.

Серію «А» у кінці 1980-х і на поч. 90-х здомінували «Мілан», «Інтер», «Сампдорія» та «Наполі». «Ювентус» ж досяг успіху у Кубку УЄФА 1990, перегравши у фіналі (який складався з 2 ігор) «Фіорентину».

За порадою Мішеля Платіні, з яким Заваров познайомився у Турині, колишній гравець «Динамо» вирушив завершувати футбольну кар'єру до французької команди «Нансі», де свого часу починав свій футбольний шлях Мішель.

Після 5 сезонів гри за «Нансі» у найвищому та 2 дивізіонах, Олександр Заваров переходить до напівлюбительського «Сен-Дізьє», де перебував на посаді тренера-гравця.

Клубна статистика. Чемпіонат та Кубок. 1979—1995

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Всього
МісцеМатчіГолиМісцеМатчіГолиМатчіГоли
1979 «Зоря»Вища ліга172371/8237
1980СКА (Ростов-на-Дону)93461/851397
19811630791398
1982 «Зоря»Перша ліга630 101/16309
1983 «Динамо» (Київ)Вища ліга72981/410308
1984102461/822268
1985319 *3234 11
1986204 1/8*20 2324
19876145 *41 193  73
1988184 1/8*22206
1988-89  1/2*110 10
1988-89«Ювентус»Серія A43221/822344
1989-90428563348
1990-91«Нансі»Д 1173071/1620327
1991-92202831/441324
1992-93Д 242891/32289
1993-94122211/64221
1994-9572631/421284
ВСЬОГО
 «Зоря»
 2 сезони53 1753 17
СКА (Ростов-на-Дону)  2 сезони64 13 2 старти  14278 15
«Динамо» (Київ)
  6 сезонів 136 36 7 стартів  157 153 44
«Ювентус»
 2 сезони607 2 старти 8568 12
«Нансі»
  5 сезонів 134 23 2 старти 82 142 25
ВСЬОГО за кар'єру  17 сезонів 447 96  14 стартів45   16 494113

  * у цих роках Кубок СРСР розігрувався по системі «осінь-весна». Згідно з цим і подані дані.

  1 провів перший матч 1/16 фіналу сезону 1988-89 перед від'їздом до Італії. Динамо ж дійшло до півфіналу.

  2 11 квітня 1986 року в Києві відбувся матч на Кубок Сезону (аналог Суперкубку у багатьох країнах, коли чемпіон країни зустрічається у одному чи двох іграх з володарем кубку) між чемпіоном СРСР 1985 року — київським «Динамо» та тогорічним фіналістом Кубку — донецьким «Шахтарем». Основний та додатковий час матчу — 2:2, в серії пенальті «Динамо» перемогло — 3:1. Заваров відіграв усі 120 хвилин. Голів не забивав, у серії одинадцятиметрових участі не брав. Цей показник врахований тільки у колонці «Всього».

  3 25 вересня 1987 року в Києві узяв участь у матчі групи «Г» на Кубок Федерації футболу СРСР (аналог Кубку Ліги у Франції, Англії). «Динамо» зустрічалося з «Шахтарем» і перемогло — 3:2. Заваров повністю провів увесь матч, відкривши рахунок у грі. Ці показники враховані тільки у колонці «Всього».

Єврокубки

Олександр Заваров провів 7 сезонів у клубних турнірах УЄФА: 4 — у складі київського «Динамо», 2 «Ювентуса», і один сезон у формі СКА (Ростов-на-Дону), зігравши загалом 30 ігор, забивши 8 голів. Найвищі досягнення — перемога у Кубку кубків 1985-86 та Кубку УЄФА 1989-90.

Статистика виступів у єврокубках

Сезон Клуб Турнір Досягнення Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1981-82 СКА (Ростов-на-Дону) Кубок кубків 1/8 фіналу 3 2 0 1 2
1982-83 «Динамо» (Київ) Кубок чемпіонів 1/4 фіналу 1 0 0 1 0
1983-84 Кубок УЄФА 1/32 фіналу 2 0 1 1 0
1985-86 Кубок кубків 8 5 2 1 5
  1986 Суперкубок УЄФА 1 0 0 1 0
1986-87 Кубок чемпіонів 1/2 фіналу 7 3 2 2  -1*
1988-89 «Ювентус» Кубок УЄФА 1/4 фіналу 1 1 0 0 0
1989-90 Кубок УЄФА 7 6 0 1 1
ВСЬОГО за кар'єру 7 євросезонів   30 17   5 8 8

 * автогол.

Статистика по турнірам

Турнір Сезони Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Кубок чемпіонів 2  8 3 2 3   -1
Кубок кубків 2 11 7 2 2 7
Кубок УЄФА 3 10 7 1 2 1
Суперкубок УЄФА  1  1 0 0 1 0

Усі матчі та голи Олександра Заварова у єврокубках

 (1) перший матч;
 (2) матч-відповідь;
 * автогол.

Виступи за збірну

Протягом кар'єри у збірній СССР, яка тривала 6 років, провів 41 матч, забив 6 голів.

Статистика матчів за збірну

  1 Турнір чотирьох збірних в Західному Берліні.

Турнір Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Товариські матчі 12  3  4  5 1
Чемпіонат Європи  5  3  1  1 0
Кваліфікація ЧЄ  6  4  2  0 2
Чемпіонат світу  7  3  1  3 1
Кваліфікація ЧС 11  7  3  1 5
ВСЬОГО 41 20 11 10 6

На чемпіонатах світу та Європи

У складі збірної був учасником:

Рік Турнір Місце Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1986 Чемпіонат світу 10 4 2 1 1 1
1988 Чемпіонат Європи 5 3 1 1 0
1990 Чемпіонат світу 17 3 1 0 2 1

Праця тренера

Франція була початком його тренерської діяльності. Але першим професіональним клубом для Заварова-тренера став швейцарський «Віль». Контрольний пакет акцій клубу саме викупили колишні футболісти Ігор Бєланов і Геннадій Перепаденко і запросили Олександра Заварова на посаду наставника. Через відсутність у нового керманича потрібної тренерської ліцензії Заваров почав керувати командою на посаді спортивного директора. Але команда посіла останнє 10 місце у найвищій лізі. Далі були короткотривалі періоди у казахському «Женісі» та харківському «Металісті». Від сезону 2005/06 року тренував «Арсенал» (Київ). Звільнений з цієї посади 28 січня 2010 року.

В 2012 році був запрошений у тренерський штаб збірної України з футболу на ігри відбору до Чемпіонату світу 2014 року з командами Молдови (нічия 0-0) та Чорногорії (програш 0-1). Потім уже як виконувач обов'язків головного тренера вивів команду на товариський матч зі збірною Болгарії, який Україна виграла з рахунком 1-0.

Сім'я

Дружина — Ольга. Сини — Олександр та Валерій (на честь Лобановського).

Виступав за команди

Титули та досягнення

Державні нагороди

Примітки

Посилання

Джерела

Література

  • «Динамо» Київ. 60 років." Видавництво «Мистецтво». Київ. 1988 рік.
  • Микола Травкін: «Збірна СРСР» м. Харків. 1991 рік. (рос.)
  • «Динамо» Київ. 80 років." Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007 рік.
  • Василь Гнатюк: «Футбольні зірки України». Кривий Ріг. 2007 рік.
  • Юліан Шкіров: «Сторіччя луганського футболу» Луганськ. 2008 рік.
  • Юрій Бондар, Віктор Шпак: «У боротьбі за футбольний трон». Київ. 2009 рік.
  • Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 19. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.